Ayub 4
1 Lalu berbicaralah Elifas, katanya: "Ayub, kesalkah engkau bila aku bicara? Tak sanggup aku berdiam diri lebih lama.
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Banyak orang telah kauberi pelajaran, dan mereka yang lemah telah kaukuatkan.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Kata-katamu yang memberi semangat, membangunkan orang yang tersandung, lemas dan penat.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Tetapi kini engkau sendiri ditimpa duka; kau terkejut, dan menjadi putus asa.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Bukankah engkau setia kepada Allah; bukankah hidupmu tiada cela? Jika begitu, sepantasnyalah engkau yakin dan tak putus asa.
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Pikirlah, pernahkah orang yang tak bersalah ditimpa celaka dan musibah?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Aku tahu dari pengamatan bahwa orang yang membajak ladang kejahatan, dan menabur benih bencana bagai biji tanaman, akan menuai celaka dan kesusahan!
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Bagai badai, begitulah murka Allah membinasakan mereka hingga punah!
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Orang jahat mengaum dan meraung, bagaikan singa mereka menggerung. Tetapi Allah membungkam mereka serta mematahkan gigi-giginya.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Mereka mati seperti singa kekurangan makanan, sehingga anak-anaknya bercerai-berai tak keruan.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Pernah suatu wahyu sampai kepadaku, bagaikan bisikan halus dalam telingaku.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Tidurku terganggu dan terusik olehnya, seperti mendapat mimpi yang buruk di malam buta.
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 Aku pun terkejut dan menggigil gentar; seluruh tubuhku bergundang, gemetar.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Angin sepoi menyentuh wajahku, maka tegaklah bulu romaku.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Suatu sosok berdiri di hadapanku; kutatap, tetapi ia asing bagiku. Lalu kudengar bunyi suara memecah heningnya suasana,
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 'Mungkinkah manusia tanpa salah di hadapan Allah? Mungkinkah ia tidak bercela di mata Penciptanya?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Bahkan hamba-hamba Allah di surga, tak dapat dipercayai oleh-Nya. Bahkan pada malaikat-malaikat-Nya didapati-Nya kesalahan dan cela.
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Apalagi makhluk dari tanah liat makhluk debu yang dapat dipencet seperti ngengat!
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Makhluk itu hidup di waktu pagi, lalu mati terlantar di senja hari, dan untuk selamanya ia tak diingat lagi.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Maka hilanglah segala yang dimiliki; ia pun mati tanpa beroleh akal budi.'
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
