Ayub 29
1 Ayub melanjutkan uraiannya, katanya,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 "Kiranya hidupku dapat lagi seperti dahulu, waktu Allah melindungi aku.
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Aku selalu diberi-Nya pertolongan, diterangi-Nya waktu berjalan dalam kegelapan.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 Itulah hari-hari kejayaanku, ketika keakraban Allah menaungi rumahku.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Waktu itu, Yang Mahakuasa masih mendampingi aku, dan anak-anakku ada di sekelilingku.
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 Ternakku menghasilkan banyak sekali susu. Banyak minyak dihasilkan oleh pohon-pohon zaitunku, meskipun ditanam di tanah berbatu.
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 Jika para tua-tua kota duduk bersama, dan kuambil tempatku di antara mereka,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 minggirlah orang-orang muda, segera setelah aku dilihat mereka. Juga orang-orang tua bangkit dengan khidmat; untuk memberi hormat.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 Bahkan para pembesar berhenti berkata-kata,
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 dan orang penting pun tidak berbicara.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 Siapa pun kagum jika mendengar tentang aku; siapa yang melihat aku, memuji jasaku.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 Sebab, kutolong orang miskin yang minta bantuan; kusokong yatim piatu yang tak punya penunjang.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 Aku dipuji oleh orang yang sangat kesusahan, kutolong para janda sehingga mereka tentram.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Tindakanku jujur tanpa cela; kutegakkan keadilan senantiasa.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Bagi orang buta, aku menjadi mata; bagi orang lumpuh, aku adalah kakinya.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Bagi orang miskin, aku menjadi ayah; bagi orang asing, aku menjadi pembela.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Tapi kuasa orang kejam, kupatahkan, dan kurban mereka kuselamatkan.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 Harapanku ialah mencapai umur yang tinggi, dan mati dengan tenang di rumahku sendiri.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 Aku seperti pohon yang subur tumbuhnya, akarnya cukup air dan embun membasahi dahannya.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 Aku selalu dipuji semua orang, dan tak pernah kekuatanku berkurang.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 Orang-orang diam, jika aku memberi nasihat; segala perkataanku mereka dengarkan dengan cermat.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Sehabis aku bicara, tak ada lagi yang perlu ditambahkan; perkataan meresap seperti tetesan air hujan.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Semua orang menyambut kata-kataku dengan gembira, seperti petani menyambut hujan di musim bunga.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 Kutersenyum kepada mereka ketika mereka putus asa; air mukaku yang bahagia menambah semangat mereka.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 Akulah yang memegang pimpinan, dan mengambil segala keputusan. Kupimpin mereka seperti raja di tengah pasukannya, dan kuhibur mereka dalam kesedihannya.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
