Sálmarnir 22
1 Guð minn, Guð minn, hví hefur þú yfirgefið mig? Hví ert þú þögull og hjálpar ekki þegar ég hrópa til þín í neyð minni?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Daga og nætur græt ég og ákalla þig, en fæ ekkert svar!
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 – En samt ert þú hinn heilagi og lofsöngvar Ísraels óma umhverfis hásæti þitt.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Feðurnir treystu þér og þú frelsaðir þá.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Þú heyrðir er þeir hrópuðu til þín, brást við og bjargaðir þeim. Vonir þeirra brugðust ekki þegar þeir leituðu til þín.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 En ég er maðkur en ekki maður! Hræddur og fyrirlitinn af minni eigin þjóð – já öllum mönnum.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Þeir sem sjá mig hrista höfuðið og senda mér tóninn.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 „Er þetta sá sem treysti Drottni fyrir málum sínum?“segja þeir og hlæja. „Sá sem taldi sig öruggan um velþóknun Guðs? Því trúum við ekki fyrr en við sjáum Drottin hjálpa honum.“
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Drottinn, oft hefur þú hjálpað mér. Móðir mín fæddi mig heilbrigðan í heiminn og þar varst þú til staðar og gættir mín, eins og öll mín bernskuár.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 Frá fæðingu hef ég átt allt undir þér. Þú varst minn Guð allt frá fyrstu stundu.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Yfirgef mig ekki nú, nei ekki núna á neyðarstundu þegar enginn getur hjálpað nema þú!
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Ég er umkringdur illmennum. Þeir líkjast sterkum basan – uxum.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Þeir æða að mér með opinn skoltinn, eins og öskrandi ljón sem ræðst á bráðina.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Þrek mitt fjaraði út, rann út í sandinn og bein mín gliðnuðu sundur. Hjartað er bráðnað í brjósti mér
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 og tungan þurr eins og brenndur leir. Þú lætur mig horfast í augu við dauðann.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Hópur illvirkja hefur umkringt mig. Eins og hundar slá þeir hring um mig. Hendur mínar og fætur hafa þeir gegnumstungið.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Ég get talið öll mín bein. Þeir stara á mig og senda mér háðsglósur.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Þeir skipta á milli sín klæðum mínum og varpa hlutkesti um kyrtil minn.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Ó, Drottinn, vertu ekki fjarri! Drottinn, styrkur minn, skunda mér til hjálpar!
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Bjargaðu mér frá dauða, frá því að falla fyrir hendi kúgarans.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Frelsaðu mig úr gini þessara varga, undan hornum uxanna!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Ég vil lofa þig meðal bræðra minna, standa upp í söfnuðinum og vitna um þín undursamlegu verk.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Ég segi: „Lofið Drottin, allir þið sem óttist hann, hver og einn ykkar heiðri hann og tigni. Allur Ísrael lofsyngi honum,
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 því að hann hefur ekki fyrirlitið ákall mitt um hjálp, ekki snúið við mér baki í eymd minni. Hann heyrði hróp mitt og kom!“
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Ég vil rísa á fætur og vegsama þig fyrir augum þjóðar minnar. Heit mín vil ég efna í áheyrn allra þeirra sem elska þig og heiðra.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Fátæklingurinn mun eta sig saddan og allir þeir sem leita Drottins munu finna hann og vegsama nafn hans. Hjörtu þeirra munu fagna að eilífu.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Öll jörðin mun sjá það og snúa sér til Drottins, og fólk af öllum þjóðum mun vegsama hann.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Því að Drottinn er konungur yfir öllum þjóðum.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Jafnt háir sem lágir, allir dauðlegir menn, lúti honum og lofi hann.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Og börnin okkar, – einnig þau munu þjóna honum því þau hafa heyrt vitnisburð okkar um hann.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Ófæddar kynslóðir munu heyra um máttarverk hans okkar á meðal.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
