Sálmarnir 147
1 Hallelúja! Já, lofið Drottin! Það er gott að lofa Drottin! Indælt og rétt!
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Hann er að endurreisa Jerúsalem og flytja hina herleiddu heim.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Hann reisir upp hina niðurbeygðu og bindur um sár þeirra.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Hann þekkir fjölda stjarnanna, já og hverja fyrir sig með nafni!
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Mikill er Drottinn! Vald hans er stórkostlegt! Þekking hans er takmarkalaus.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Drottinn styður auðmjúka, en varpar illmennum til jarðar.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Syngið honum þakkarljóð, lofið Guð með hörpuleik.
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Hann fyllir himininn skýjum, gefur steypiregn og klæðir fjöllin grænu grasi.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Hann fæðir hin villtu dýr og hrafnarnir krunka til hans eftir æti.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Í hans augum kemst sprettharður foli varla úr sporunum og máttur mannsins má sín lítils.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 En hann gleðst yfir þeim sem elska hann og reiða sig á kærleika hans og gæsku.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Lofa þú hann, Jerúsalem! Vegsama Guð þinn, Síon!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Því að hann hefur gert múra þína öfluga og blessað börnin þín.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Hann lætur frið haldast í landinu og fyllir hlöður þínar af úrvals hveiti.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Hann sendir boð sín til jarðar, skipanir hans berast hratt eins og vindurinn.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Skjannahvít mjöllin er frá honum komin og hrímið sem glitrar á jörðinni.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Haglélið er líka hans verk og frostið sem bítur í kinnarnar.
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 En síðan sendir hann hlýjan vorvind, snjórinn þiðnar og árnar ryðja sig.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Hann kunngjörði Ísrael lögmál sitt og ákvæði
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 – það hefur hann ekki gert við neina aðra þjóð, nei, þeim kennir hann ekki fyrirmæli sín. Hallelúja! Dýrð sé Drottni!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
