Zsoltárok 95

1 Jőjjetek el, örvendezzünk az Úrnak; vígadozzunk a mi szabadításunk kősziklájának!

Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

2 Menjünk elébe hálaadással; vígadozzunk néki zengedezésekkel.

хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

3 Mert nagy Isten az Úr, és nagy király minden istenen felül.

бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

4 A kinek kezében vannak a földnek mélységei, és a hegyeknek magasságai is az övéi.

що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

5 A kié a tenger, és ő alkotta is azt, és a szárazföldet is az ő kezei formálták.

що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

6 Jőjjetek, hajoljunk meg, boruljunk le; essünk térdre az Úr előtt, a mi alkotónk előtt!

Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

7 Mert ő a mi Istenünk, mi pedig az ő legelőjének népei és az ő kezének juhai vagyunk; vajha ma hallanátok az ő szavát.

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

8 Ne keményítsétek meg a ti szíveteket, mint Meribáhnál, mint Maszszáh napján a pusztában:

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

9 A hol megkisértettek engem a ti atyáitok; próbára tettek engem, jóllehet látták az én cselekedetemet.

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

10 Negyven esztendeig bosszankodtam e nemzetségen, és mondám: Tévelygő szívű nép ők, és nem tudják ők az én útamat!

Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

11 A kiknek megesküdtem haragomban: Nem mennek be az én nyugalmam helyére.

тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“