Zsoltárok 95

1 Jőjjetek el, örvendezzünk az Úrnak; vígadozzunk a mi szabadításunk kősziklájának!

Прийдіть, заспіваємо радісно Господу, вигукнемо піднесено скелі спасіння нашого.

2 Menjünk elébe hálaadással; vígadozzunk néki zengedezésekkel.

Прийдемо перед обличчя Його з подякою, піснями прославимо Його.

3 Mert nagy Isten az Úr, és nagy király minden istenen felül.

Адже Господь – Бог великий і Цар могутніший від усіх богів.

4 A kinek kezében vannak a földnek mélységei, és a hegyeknek magasságai is az övéi.

У руці Його глибини землі, і вершини гір належать Йому;

5 A kié a tenger, és ő alkotta is azt, és a szárazföldet is az ő kezei formálták.

море – Його, Він створив його, і суходіл Його руки утворили.

6 Jőjjetek, hajoljunk meg, boruljunk le; essünk térdre az Úr előtt, a mi alkotónk előtt!

Прийдіть, поклонімося, впадемо долілиць, схилимо коліна перед Господом, Творцем нашим,

7 Mert ő a mi Istenünk, mi pedig az ő legelőjének népei és az ő kezének juhai vagyunk; vajha ma hallanátok az ő szavát.

бо Він – наш Бог, а ми – народ Його пасовища, вівці, про яких Він піклується. Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,

8 Ne keményítsétek meg a ti szíveteket, mint Meribáhnál, mint Maszszáh napján a pusztában:

не зачерствійте серцями вашими, як у Мериві, як було того дня у Массі в пустелі,

9 A hol megkisértettek engem a ti atyáitok; próbára tettek engem, jóllehet látták az én cselekedetemet.

де спокушали Мене предки ваші, випробовували Мене, хоча й бачили Моє діяння.

10 Negyven esztendeig bosszankodtam e nemzetségen, és mondám: Tévelygő szívű nép ők, és nem tudják ők az én útamat!

Сорок років дратував Мене цей рід, тоді сказав Я: «Вони народ, що блукає серцем, не знають шляхів Моїх.

11 A kiknek megesküdtem haragomban: Nem mennek be az én nyugalmam helyére.

Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!»