Zsoltárok 78
1 Aszáf tanítása. Figyelj én népem az én tanításomra; hajtsátok füleiteket számnak beszédeire.
Пісня навча́льна Асафова.
2 Megnyitom az én számat példabeszédre; rejtett dolgokat szólok a régi időből.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 A miket hallottunk és tudunk; és a miket atyáink beszéltek nékünk,
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 Nem titkoljuk el azokat az ő fiaiktól; a jövő nemzedéknek is elbeszéljük az Úr dicséretét, hatalmát és csodáit, a melyeket cselekedett.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Mert bizonyságot állított Jákóbban, és törvényt rendelt Izráelben; a melyek felől megparancsolta atyáinknak, hogy megtanítsák azokra fiaikat;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 Hogy megtudja azokat a jövő nemzedék, a fiak, a kik születnek; és felkeljenek és hirdessék azokat fiaiknak;
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 Hogy Istenbe vessék reménységüket és el ne felejtkezzenek Isten dolgairól, hanem az ő parancsolatait megtartsák.
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 Hogy ne legyenek olyanok, mint apáik: szilaj és makacs nemzedék, olyan nemzedék, a melynek szíve nem volt szilárd, és lelke sem volt hű Isten iránt.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Efraim fiai, a fegyveres íjászok hátat fordítottak az ütközet napján;
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Nem őrizték meg az Isten szövetségét, és nem akartak járni az ő törvényében;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 Sőt elfelejtkeztek az ő tetteiről, csodáiról, a melyeket mutatott nékik.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Apáik előtt csodát mívelt Égyiptom földjén, a Czoán mezején.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Ketté választotta a tengert s átvitte őket; és felállította a vizeket fal gyanánt.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Vezette őket nappal felhőben, és egész éjen át tűznek világosságában.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Sziklákat hasított meg a pusztában, és inniok adott bőségesen, akárcsak a mélységes vizekből.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 Patakokat fakasztott a kősziklából, és folyamok módjára vizeket ömlesztett:
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 Mégis folyvást vétkeztek ellene, és haragították a Felségest a pusztában;
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 És megkísérték Istent az ő szívökben, enni valót kérvén az ő kivánságuk szerint.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 És szólának Isten ellen, mondván: Avagy tudna-é Isten asztalt teríteni a pusztában?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Ímé, megcsapta a kősziklát és víz ömlött és patakok özönlöttek; de vajjon tud-é kenyeret is adni? avagy készíthet-é húst az ő népének?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Meghallotta az Úr és megharagudott ezért, és tűz gyulladt fel Jákób ellen, és harag gerjedt fel Izráel ellen;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Mert nem hittek Istenben, és nem bíztak az ő segedelmében,
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 És ráparancsolt a felhőkre ott fenn, és az egek ajtait megnyitotta.
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 És hullatott reájuk mannát eledelül, és mennyei gabonát adott nékik.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Angyalok kenyerét ette az ember, bőséggel vetett nékik eleséget,
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Megindítá a keleti szelet az egekben, és elhozá erejével a déli szelet;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 És hullata rájuk annyi húst, mint a por, és annyi madarat, mint a tenger fövénye.
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 És leszállítá azokat az ő táboruk közepére, az ő sátoraikhoz köröskörül.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Evének azért és igen megelégedének, és a mit kivántak, azt hozá nékik.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 Még fel sem hagytak a kivánságukkal; az étel még a szájukban vala:
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 Mikor az Isten haragja felgerjede ellenök, és főbbjeik közül sokakat megöle, és Izráelnek ifjait levágá;
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Mindamellett is újra vétkezének, és nem hivének az ő csodadolgaiban.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Azért hiábavalóságban töltette el napjaikat, éveiket pedig rettegésben.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Ha ölte őket, hozzá fordultak, megtértek és Istent keresék.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 És eszökbe vevék, hogy Isten az ő sziklájok, és a felséges Isten az ő megváltójok;
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 És hízelkedének néki szájokkal, nyelvökkel pedig hazudozának néki.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 De szívök nem volt tökéletes iránta, és nem voltak hűségesek az ő szövetségéhez;
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 Ő azonban irgalmas és bűnbocsátó, nem semmisít meg, sőt sokszor elfordítja haragját, és nem önti ki teljes búsulását.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Azért eszébe vevé, hogy test ők, és olyanok, mint az ellebbenő szél, a mely nem tér vissza.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Hányszor keserítették őt a pusztában, hányszor illették fájdalommal a kietlenben?!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 És újra kísértették az Istent, és ingerelték Izráel szentjét.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 Nem emlékeztek meg az ő kezéről, sem a napról, a melyen megváltotta őket a nyomorgatótól;
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 Midőn kitűzte jeleit Égyiptomban, és csodáit a Czoán mezején.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 És vérré változtatta folyóikat, hogy nem ihatták patakjaikat.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Legyeket bocsáta reájok, a melyek emészték őket, és békát, a mely pusztítá őket.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 Odaadta termésöket a szöcskének, s munkájuk gyümölcsét a sáskának.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Jégesővel pusztítá el szőlőjüket, s figefáikat kőesővel.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Odaveté barmaikat a jégesőnek, marháikat pedig a mennyköveknek.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Rájok bocsátá haragjának tüzét, mérgét, búsulását és a szorongatást: a gonosz angyalok seregét.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Utat tört haragjának, s nem tartotta meg a haláltól lelköket, és életöket döghalálnak veté.
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 És megöle minden elsőszülöttet Égyiptomban, az erő zsengéjét Khám sátoraiban.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Elindítá mint juhokat, az ő népét, s vezeté őket, mint nyájat a pusztában.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 És vezeté őket biztonságban, és nem félének, ellenségeiket pedig elborítá a tenger.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 És bevivé őket az ő szent határába, arra a hegyre, a melyet szerzett az ő jobbkezével.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 És kiűzé előlük a pogányokat, és elosztá nékik az örökséget sorsvetéssel; és letelepíté azok sátoraiban az Izráel törzseit.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 De megkisérték és megharagíták a magasságos Istent, és nem őrizék meg bizonyságait;
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Elfordulának ugyanis és hűtlenek levének, mint apáik; visszafelé fordulának, mint a csalfa kézív.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Haragra ingerelték őt magaslataikkal, és bosszantották faragott bálványaikkal.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Meghallá ezt Isten és felgerjede; és az Izráelt felette megútálá.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 És elveté magától Silói hajlékát, a sátort, a melyben lakott vala az emberek között;
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Sőt fogságba viteté erejét, dicsőségét pedig ellenség kezébe.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 És fegyver alá rekeszté az ő népét; és az ő öröksége ellen felgerjede.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Ifjait tűz emészté meg, és szüzei nem énekeltettek meg.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Papjai fegyver miatt hullottak el, és özvegyei nem végezheték a siratást.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Akkor felserkene az Úr, mintegy álomból; mint hős, a ki bortól vigadoz;
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 És visszaveré ellenségeit; s örök gyalázatot vete reájok.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Azután megútálá a József sátorát, és nem választá Efraim törzsét;
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 Hanem a Júda törzsét választá; a Sion hegyét, a melyet szeret.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 És megépíté szent helyét, mint egy magas várat; mint a földet, a melyet örök időre fundált.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 És kiválasztá Dávidot, az ő szolgáját, és elhozá őt a juhok aklaiból.
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 A szoptatós juhok mellől hozá el őt, hogy legeltesse Jákóbot, az ő népét, és Izráelt, az ő örökségét.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 És legelteté őket szívének tökéletessége szerint, és vezeté őket bölcs kezeivel.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
