Zsoltárok 77
1 Az éneklőmesternek, Jedutunnak; Aszáfé, zsoltár. Szavamat Istenhez emelem és kiáltok; szavamat Istenhez emelem, hogy figyelmezzen reám.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Nyomorúságom idején az Urat keresem; kezem feltartom éjjel szünetlenül; lelkem nem akar vigasztalást bevenni.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Istenről emlékezem és sóhajtok; róla gondolkodom, de elepedt az én lelkem. (Szela)
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Szemeimet ébren tartod; hánykolódom, de nem szólhatok.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Elmélkedem a régi napokról, a hajdankor éveiről.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Megemlékezem éjjel az én énekeimről; szívemben elgondolkodom és azt kutatja lelkem:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Avagy mindörökké elvet-é az Úr? és nem lesz-é többé jóakaró?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Avagy végképen elfogyott-é az ő kegyelme? vagy megszűnik-é igérete nemzedékről nemzedékre?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Avagy elfelejtkezett-é könyörülni Isten? avagy elzárta-é haragjában az ő irgalmát? (Szela)
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 És mondám: Ez az én betegségem, hogy a Fölségesnek jobbja megváltozott.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Megemlékezem az Úrnak cselekedeteiről, sőt megemlékezem hajdani csodáidról;
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 És elmélkedem minden cselekedetedről, és tetteidről gondolkozom.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Oh Isten, a te utad szentséges; kicsoda olyan nagy Isten, mint az Isten?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Te vagy az Isten, a ki csodát mívelsz; megmutattad a népek között a te hatalmadat.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Megváltottad népedet karoddal a Jákób és a József fiait. (Szela)
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Láttak téged a vizek, oh Isten, láttak téged a vizek és megfélemlének; a mélységek is megrázkódának.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 A felhők vizet ömlesztének; megzendülének a fellegek, és a te nyílaid széllyel futkostanak.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Mennydörgésed zúgott a forgószélben; villámlásaid megvilágosították a mindenséget; megrázkódott és megindult a föld.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Utad a tengeren volt és ösvényed a nagy vizeken; és nyomaid nem látszottak meg.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Vezetted mint nyájat, a te népedet, Mózesnek és Áronnak kezével.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
