Zsoltárok 74
1 Aszáf tanítása. Miért vetettél el, oh Isten, teljesen? Miért füstölög haragod a te legelődnek juhai ellen?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Emlékezzél meg a te gyülekezetedről, a melyet régen szerzettél és a melyet megváltottál: a te örökségednek részéről, a Sion hegyéről, a melyen lakozol!
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lépj fel a teljes pusztaságba; mindent tönkre tett az ellenség a szent helyen!
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Támadóid a te gyülekezeted hajlékában ordítanak: jeleiket tűzték fel jelekké.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Úgy tünnek fel, mint mikor valaki fejszéjét emelgeti az erdőnek sűrű fáira.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 Faragványait már mind összetördelték: fejszékkel és pőrölyökkel.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Szent helyedet lángba borították; neved hajlékát földig megfertőztették.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Ezt mondották szívökben: Dúljuk fel őket mindenestől! Felgyújtották Istennek minden hajlékát az országban.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Jeleinket nem látjuk, próféta nincs többé, és nincs közöttünk, a ki tudná: meddig tart ez?
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Meddig szidalmaz, oh Isten, a sanyargató? Örökké gyalázza-é az ellenség a te nevedet?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Miért húzod vissza kezedet, jobbodat? Vond ki kebeledből: végezz!
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Pedig Isten az én királyom eleitől fogva, a ki szabadításokat mível e föld közepette.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Te hasítottad ketté a tengert erőddel; te törted össze a czethalak fejeit a vizekben.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Te rontottad meg a leviathánnak fejét, s adtad azt eledelül a pusztai népnek.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Te fakasztottad fel a forrást és patakot, te száraztottad meg az örök folyókat.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Tiéd a nappal, az éjszaka is tiéd; te formáltad a világosságot és a napot.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Te szabtad meg a földnek minden határát: a nyarat és a telet te formáltad.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Emlékezzél meg erről: ellenség szidalmazta az Urat, s bolond nép káromolta a te nevedet.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Ne adjad a fenevadnak a te gerliczédnek lelkét; szegényeidnek gyülekezetéről ne feledkezzél meg végképen!
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Tekints a szövetségre; mert telve vannak e földnek rejtekhelyei zsaroló tanyákkal.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 A megrontott ne térjen szégyenvallással vissza; a nyomorult és szűkölködő dicsérje a te nevedet.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Kelj fel, oh Isten, és védd a te ügyedet; emlékezzél meg a te gyaláztatásodról, a melylyel naponként illet téged a bolond!
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Ne felejtkezzél el ellenségeidnek szaváról, és az ellened támadók háborgatásáról, a mely szüntelen nevekedik!
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
