Zsoltárok 69
1 Az éneklőmesternek a sósannimra; Dávidé. Szabadíts meg engemet, oh Isten, mert a vizek lelkemig hatottak.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Mély sárba estem be, hol meg nem állhatok; feneketlen örvénybe jutottam, és az áradat elborít engem.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 Elfáradtam a kiáltásban, kiszáradt a torkom; szemeim elbágyadtak, várván Istenemet.
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 Többen vannak fejem hajszálainál, a kik ok nélkül gyűlölnek engem; hatalmasok a vesztemre törők, a kik ellenségeim alap nélkül; a mit nem ragadtam el, azt kell megfizetnem!
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Oh Isten, te tudod az én balgatagságomat, és az én bűneim nyilván vannak te előtted:
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Ne szégyenüljenek meg miattam, a kik te benned remélnek, Uram, Seregeknek Ura! Ne pironkodjanak miattam, a kik téged keresnek, oh Izráelnek Istene!
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Mert te éretted viselek gyalázatot, és borítja pironság az én orczámat.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Atyámfiai előtt idegenné lettem, és anyám fiai előtt jövevénynyé.
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 Mivel a te házadhoz való féltő szeretet emészt engem, a te gyalázóidnak gyalázásai hullanak reám.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 Ha sírok és bőjtöléssel gyötröm lelkemet, az is gyalázatomra válik.
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 Ha gyászruhába öltözöm, akkor példabeszédül vagyok nékik.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 A kapuban ülők rólam szólanak, és a borozók rólam énekelnek.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 Én pedig néked könyörgök, oh Uram; jókedvednek idején, oh Isten, a te kegyelmed sokaságához képest hallgass meg engem a te megszabadító hűségeddel.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Ments ki engem az iszapból, hogy el ne sülyedjek; hadd szabaduljak meg gyűlölőimtől és a feneketlen vizekből;
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Hogy el ne borítson a vizek árja, és el ne nyeljen az örvény, és a veremnek szája be ne záruljon felettem!
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Hallgass meg engem, Uram, mert jó a te kegyelmességed! A te irgalmasságodnak sokasága szerint tekints én reám;
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 És ne rejtsd el orczádat a te szolgádtól; mert szorongattatom nagyon: siess, hallgass meg engem!
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Légy közel az én lelkemhez és váltsd meg azt; az én ellenségeimért szabadíts meg engem.
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Te tudod az én gyalázatomat, szégyenemet és pirulásomat; jól ismered minden szorongatómat.
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 A gyalázat megtörte szívemet és beteggé lettem; várok vala részvétre, de hiába; vigasztalókra, de nem találék.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 Sőt ételemben mérget adnak vala, és szomjúságomban eczettel itatnak vala engem.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Legyen az ő asztalok előttök tőrré, és a bátorságosoknak hálóvá.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Setétüljenek meg az ő szemeik, hogy ne lássanak; és az ő derekukat tedd mindenkorra roskataggá.
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Öntsd ki a te haragodat reájok, és a te haragodnak búsulása érje utól őket.
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Legyen az ő palotájok puszta, és az ő hajlékukban ne legyen lakos;
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Mert a kit te megvertél, azt üldözik, és a tőled sujtottak fájdalmát szólják meg.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Szedd össze álnokságaikat, és a te igazságodra ne jussanak el.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Töröltessenek ki az élők könyvéből, és az igazak közé ne irattassanak.
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 Engem pedig, a ki nyomorult és szenvedő vagyok, emeljen fel, oh Isten, a te segedelmed!
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Dicsérem az Istennek nevét énekkel, és magasztalom hálaadással.
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 És kedvesebb lesz az Úr előtt az ökörnél, a szarvas és hasadt körmű tuloknál.
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Látják ezt majd a szenvedők és örülnek; ti Istent keresők, elevenedjék a ti szívetek!
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 Mert meghallgatja az Úr a szegényeket, és az ő foglyait nem veti meg.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Dicsérjék őt az egek és a föld; a tengerek és a mi csak mozog azokban!
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Mert megtartja Isten a Siont, és megépíti Júdának városait; és ott lakoznak majd és bírni fogják azt.
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 És az ő szolgáinak maradékai öröklik azt, és abban laknak majd, a kik szeretik az ő nevét.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
