Zsoltárok 50
1 Asáf zsoltára. Az Istenek Istene, az Úr szól, és hívja a földet a nap keltétől lenyugtáig.
Псалом Асафів.
2 A Sionról, a melynek szépsége tökéletes, fényeskedik Isten.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Eljön a mi Istenünk és nem hallgat; emésztő tűz van előtte, s körülte erős forgószél.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Hívja az egeket onnan felül, és a földet, hogy megítélje népét:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Gyűjtsétek elém kegyeseimet, a kik áldozattal erősítik szövetségemet!
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 És az egek kijelentik az ő igazságát, mert az Isten biró. (Szela)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Hallgass én népem, hadd szóljak! Te Izráel, hadd tegyek bizonyságot rólad; Isten vagyok én, a te Istened.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Nem feddlek én téged áldozataidért, és hogy égőáldozataid szüntelen előttem vannak.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 De nem fogadhatok el tulkot a te házadból, vagy bakokat a te aklaidból;
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Mert enyém az erdőnek minden vadja, a barmok az ezernyi hegyeken.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Ismerem a hegyeknek minden szárnyasát, és a mező állatai tudva vannak nálam.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Ha megéhezném, nem mondanám meg néked, mert enyém e világ és ennek mindene.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Avagy eszem-é én a bikák húsát, és a bakoknak vérét iszom-é?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Hálával áldozzál az Istennek, és teljesítsd a felségesnek fogadásidat!
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 És hívj segítségül engem a nyomorúság idején, én megszabadítlak téged és te dicsőítesz engem.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 A gonosznak pedig ezt mondja Isten: Miért beszélsz te rendeléseimről, és veszed szádra az én szövetségemet?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Hiszen te gyűlölöd a fenyítést, és hátad mögé veted rendelésimet!
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Ha lopót látsz, mellé adod magad, és ha paráznákat, társalkodol velök.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 A szádat gonoszságra tátod, és a nyelved csalárdságot sző.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Leülsz és felebarátodra beszélsz, anyád fiát is megszidalmazod.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Ezeket teszed és én hallgassak? Azt gondolod, olyan vagyok, mint te? Megfeddelek téged, és elédbe sorozom azokat.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Értsétek meg ezt, ti Istent felejtők, hogy el ne ragadjalak menthetetlenül:
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 A ki hálával áldozik, az dicsőít engem, és a ki az útra vigyáz, annak mutatom meg Istennek szabadítását.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
