Zsoltárok 49
1 Az éneklőmesternek, a Kóráh fiainak zsoltára. Halljátok meg ezt mind ti népek, figyeljetek mind ti, e világ lakói!
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 Akár közemberek fiai, akár főemberek fiai, együtt a gazdag és szegény.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Az én szájam bölcsességet beszél, szívemnek elmélkedése tudomány.
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Példabeszédre hajtom fülemet, hárfaszóval nyitom meg mesémet.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Miért féljek a gonoszság napjain, mikor nyomorgatóim bűne vesz körül,
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 A kik gazdagságukban bíznak, és nagy vagyonukkal dicsekesznek?
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Senki sem válthatja meg atyjafiát, nem adhat érte váltságdíjat Istennek.
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 Minthogy lelköknek váltsága drága, abba kell hagynia örökre;
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 Még ha örökké élne is és nem látná meg a sírgödört.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 De meglátja! A bölcsek is meghalnak; együtt vész el bolond és ostoba, és gazdagságukat másoknak hagyják.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Gondolatjok ez: az ő házok örökkévaló, lakóhelyeik nemzedékről-nemzedékre szállnak, nevöket hangoztatják a földön.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Pedig az ember, még ha tisztességben van, sem marad meg; hasonlít a barmokhoz, a melyeket levágnak.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Ez az ő sorsuk bolondság nékik; de azért gyönyörködnek szavokban az ő követőik. (Szela)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Mint juhok, a Seolra vettetnek, a halál legelteti őket, és az igazak uralkodnak rajtok reggel; alakjokat elemészti a Seol, távol az ő lakásuktól. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Ne félj, ha valaki meggazdagszik, ha megöregbül házának dicsősége;
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 Mert semmit sem vihet el magával, ha meghal; dicsősége nem száll le utána.
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Ha életében áldottnak vallja is magát, s ha dicsérnek is téged, hogy jól tettél magaddal:
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Mégis az ő atyáinak nemzetségéhez jut, a kik soha sem látnak világosságot.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Az ember, még ha tisztességben van is, de nincs okossága: hasonlít a barmokhoz, a melyeket levágnak.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
