Zsoltárok 44
1 Az éneklőmesternek; a Kóráh fiainak tanítása. Oh Isten! füleinkkel hallottuk, atyáink beszélték el nékünk a dolgot, a melyet napjaikban, a hajdankor napjaiban cselekedtél.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Nemzeteket űztél te ki saját kezeddel, őket pedig beplántáltad; népeket törtél össze, őket pedig kiterjesztetted.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 Mert nem az ő fegyverökkel szereztek földet, és nem az ő karjok segített nékik; hanem a te jobbod, a te karod és a te orczád világossága, mert kedvelted őket.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Te magad vagy az én királyom oh Isten! Rendelj segítséget Jákóbnak!
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Általad verjük le szorongatóinkat; a te neveddel tapodjuk le támadóinkat.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Mert nem az ívemben bízom, és kardom sem védelmez meg engem;
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Hanem te szabadítasz meg minket szorongatóinktól, és gyűlölőinket te szégyeníted meg.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Dicsérjük Istent mindennap, és mindörökké magasztaljuk nevedet. (Szela)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Mégis megvetettél, meggyaláztál minket, és nem vonulsz ki seregeinkkel.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Megfutamítottál minket szorongatóink előtt, és a kik gyűlölnek minket, fosztogattak magoknak.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Oda dobtál minket vágó-juhok gyanánt, és szétszórtál minket a nemzetek között.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Eladtad a te népedet nagy olcsón, és nem becsülted az árát magasra.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Csúfságul vetettél oda minket szomszédainknak, gúnyra és nevetségre a körültünk levőknek.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Példabeszédül vetettél oda a pogányoknak, fejcsóválásra a népeknek.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Gyalázatom naponta előttem van, és orczám szégyene elborít engem.
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 A csúfolók és káromlók szaváért, az ellenség és a bosszúálló miatt.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 Mindez utolért minket, mégsem feledtünk el téged, és nem szegtük meg a te frigyedet.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Nem pártolt el tőled a mi szívünk, sem lépésünk nem tért le a te ösvényedről:
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Noha kiűztél minket a sakálok helyére, és reánk borítottad a halál árnyékát.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Ha elfeledtük volna Istenünk nevét, és kiterjesztettük volna kezünket idegen istenhez:
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Nemde kifürkészte volna ezt Isten? Mert ő jól ismeri a szívnek titkait.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Bizony te éretted gyilkoltak minket mindennapon; tekintettek bennünket, mint vágó-juhokat.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Serkenj fel! Miért alszol Uram?! Kelj fel, ne vess el minket örökké!
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Miért rejted el orczádat, és felejted el nyomorúságunkat és háborúságunkat?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Bizony porba hanyatlik lelkünk, a földhöz tapad testünk.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Kelj fel a mi segítségünkre, ments meg minket a te kegyelmedért!
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
