Zsoltárok 22
1 Az éneklőmesternek az ajjelethassakhar szerint; Dávid zsoltára. Én Istenem, én Istenem, miért hagytál el engemet? Távol van megtartásomtól jajgatásomnak szava.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Én Istenem, kiáltok nappal, de nem hallgatsz meg; éjjel is és nincs nyugodalmam.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Pedig te szent vagy, a ki Izráel dícséretei között lakozol.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 Benned bíztak atyáink; bíztak és te megszabadítottad őket.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Hozzád kiáltottak és megmenekültek; benned bíztak és nem szégyenültek meg.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 De én féreg vagyok s nem férfiú; embereknek csúfja és a nép útálata.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 A kik engem látnak, mind csúfolkodnak rajtam, félrehúzzák ajkaikat és hajtogatják fejöket:
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Az Úrra bízta magát, mentse meg őt; szabadítsa meg őt, hiszen gyönyörködött benne!
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Mert te hoztál ki engem az anyám méhéből, és biztattál engem anyámnak emlőin.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 Születésem óta a te gondod voltam; anyám méhétől fogva te voltál Istenem.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Ne légy messze tőlem, mert közel a nyomorúság, és nincs, a ki segítsen.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Tulkok sokasága kerített be engem, körülfogtak engem Básán bikái.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Feltátották rám szájokat, mint a ragadozó és ordító oroszlán.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Mint a víz, úgy kiöntettem; csontjaim mind széthullottak; szívem olyan lett, mint a viasz, megolvadt belső részeim között.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Erőm kiszáradt, mint cserép, nyelvem ínyemhez tapadt, és a halál porába fektetsz engemet.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Mert ebek vettek körül engem, a gonoszok serege körülfogott; átlyukasztották kezeimet és lábaimat.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 Megszámlálhatnám minden csontomat, ők pedig csak néznek s bámulnak rám.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Megosztoznak ruháimon, és köntösömre sorsot vetnek.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 De te, Uram, ne légy messze tőlem; én erősségem, siess segítségemre.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Szabadítsd meg lelkemet a kardtól, s az én egyetlenemet a kutyák körmeiből.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Ments meg engem az oroszlán torkából, és a bivalyok szarvai közül hallgass meg engem.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Hadd hirdessem nevedet atyámfiainak, és dicsérjelek téged a gyülekezetben.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Ti, a kik félitek az Urat, dicsérjétek őt! Jákób minden ivadékai dicsőítsétek őt, és féljétek őt Izráel minden magzata!
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 Mert nem veti meg és nem útálja meg a szegény nyomorúságát; és nem rejti el az ő orczáját előle, és mikor kiált hozzá, meghallgatja.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Felőled lesz dicséretem a nagy gyülekezetben. Az én fogadásaimat megadom azok előtt, a kik félik őt.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Esznek a nyomorultak és megelégesznek, dicsérik az Urat, a kik őt keresik. Éljen szívetek örökké!
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Megemlékeznek és megtérnek az Úrhoz a föld minden határai, és leborul előtted a pogányok minden nemzetsége.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 Mert az Úré a királyi hatalom, uralkodik a pogányokon is.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Esznek és leborulnak a föld gazdagai mind; ő előtte hajtanak térdet, a kik a porba hullanak, és a ki életben nem tarthatja lelkét.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Őt szolgálják a fiak, az Úrról beszélnek az utódoknak.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Eljőnek s hirdetik az ő igazságát az ő utánok való népnek, hogy ezt cselekedte!
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
