Zsoltárok 2

1 Miért dühösködnek a pogányok, és gondolnak hiábavalóságot a népek?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 A föld királyai felkerekednek és a fejedelmek együtt tanácskoznak az Úr ellen és az ő felkentje ellen:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Szaggassuk le az ő bilincseiket, és dobjuk le magunkról köteleiket!

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Az egekben lakozó neveti, az Úr megcsúfolja őket.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Majd szól nékik haragjában, és megrettenti őket gerjedelmében:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Én kentem ám fel az én királyomat a Sionon, az én szent hegyemen!

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Törvényül hirdetem: Az Úr mondá nékem: Én fiam vagy te; én ma nemzettelek téged.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Kérjed tőlem és odaadom néked a pogányokat örökségül, és birtokodul a föld határait.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Összetöröd őket vasvesszővel: széjjelzúzod őket, mint cserépedényt.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Azért, királyok, legyetek eszesek, és okuljatok földnek bírái!

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Szolgáljátok az Urat félelemmel, és örüljetek reszketéssel.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Csókoljátok a Fiút, hogy meg ne haragudjék és el ne veszszetek az úton, mert hamar felgerjed az ő haragja. Boldogok mindazok, a kik ő benne bíznak!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!