Zsoltárok 147
1 Dicsérjétek az Urat! Hiszen Istenünkről énekelni jó; hiszen őt dicsérni gyönyörűséges és illendő dolog!
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Az Úr építi Jeruzsálemet, összegyűjti Izráelnek elűzötteit;
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Meggyógyítja a megtört szívűeket, és bekötözi sebeiket.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Elrendeli a csillagok számát, és mindnyájokat nevéről nevezi.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Nagy a mi Urunk és igen hatalmas, s bölcseségének nincsen határa.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Megtartja az Úr a nyomorultakat; a gonoszokat földig megalázza.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Énekeljetek az Úrnak hálaadással, pengessetek hárfát a mi Istenünknek!
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 A ki beborítja az eget felhővel, esőt készít a föld számára, és füvet sarjaszt a hegyeken;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 A ki megadja táplálékát a baromnak, a holló-fiaknak, a melyek kárognak.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Nem paripák erejében telik kedve, nem is a férfi lábszáraiban gyönyörködik;
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Az őt félőkben gyönyörködik az Úr, a kik kegyelmében reménykednek.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Dicsőitsd Jeruzsálem az Urat! Dicsérd, oh Sion, a te Istenedet!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Mert erősekké teszi kapuid zárait, s megáldja benned a te fiaidat.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Békességet ád határaidnak, megelégít téged a legjobb búzával.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Leküldi parancsolatát a földre, nagy hirtelen lefut az ő rendelete!
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Olyan havat ád, mint a gyapjú, és szórja a deret, mint a port.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Darabokban szórja le jegét: ki állhatna meg az ő fagya előtt?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Kibocsátja szavát s szétolvasztja őket; megindítja szelét s vizek folydogálnak.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Közli igéit Jákóbbal, törvényeit s végzéseit Izráellel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Nem tesz így egyetlen néppel sem; végzéseit sem tudatja velök. Dicsérjétek az Urat!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
