Zsoltárok 109
1 Az éneklőmesternek, Dávidé; zsoltár. Én dicséretemnek Istene, ne hallgass!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Mert a gonosznak szája és az álnokságnak szája felnyilt ellenem, hazug nyelvvel beszélnek én velem.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 És körülvesznek engem gyűlölséges beszédekkel, és ostromolnak engem ok nélkül.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Szeretetemért ellenkeznek velem, én pedig imádkozom.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Roszszal fizetnek nékem a jóért, és gyűlölséggel az én szeretetemért.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Állíts fölibe gonoszt, és vádló álljon az ő jobb keze felől.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Mikor törvénykezik, mint gonosz jőjjön ki; még az imádsága is bűnné legyen.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Életének napjai kevesek legyenek, és a hivatalát más foglalja el.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Fiai legyenek árvákká, a felesége pedig özvegygyé.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 És bujdossanak az ő fiai és kolduljanak, és elpusztult helyeiktől távol keressenek eledelt.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Foglalja le minden jószágát az uzsorás, és idegenek ragadozzák el szerzeményét.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Ne legyen néki, a ki kegyelmet mutasson iránta, és ne legyen, a ki könyörüljön az ő árváin!
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Veszszen ki az ő maradéka; a második nemzedékben töröltessék el a nevök!
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Atyáinak álnoksága emlékezetben legyen az Úr előtt, és anyjának bűne el ne töröltessék!
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Mindenkor az Úr előtt legyenek, és emlékezetök is veszszen ki e földről,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 A miatt, hogy nem gondolt arra, hogy kegyelmet gyakoroljon és üldözte a szegény és nyomorult embert, és a megkeseredett szívűt, hogy megölje.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Mivelhogy szerette az átkot, azért érte el őt; és mivel nem volt kedve az áldáshoz, azért távozék az el ő tőle.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Úgy öltözte fel az átkot, mint a ruháját, azért ment beléje, mint a víz, és az ő csontjaiba, mint az olaj.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Legyen az néki palástul, a melybe beburkolódzik, és övül, a melylyel mindenkor övezze magát.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Ez legyen jutalmok az Úrtól az én vádolóimnak, és a kik rosszat beszélnek az én lelkemre.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 De te, én Uram, Istenem, bánj velem a te nevedért; mivelhogy jó a te kegyelmed, szabadíts meg engem!
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Mert szegény és nyomorult vagyok én, még a szívem is megsebesíttetett én bennem.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Úgy hanyatlom el, mint az árnyék az ő megnyúlásakor; ide s tova hányattatom, mint a sáska.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Térdeim tántorognak az éhségtől, és testem megfogyatkozott a kövérségtől.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Sőt gyalázatossá lettem előttök; ha látnak engem, fejöket csóválják.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Segíts meg engem, Uram Isten; szabadíts meg engem a te kegyelmed szerint!
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Hadd tudják meg, hogy a te kezed munkája ez, hogy te cselekedted ezt, Uram!
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Átkozzanak ők, de te áldj meg! Feltámadnak, de szégyenüljenek meg és örvendezzen a te szolgád.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Öltözzenek az én vádlóim gyalázatba, és burkolózzanak szégyenökbe, mint egy köpenybe!
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Hálát adok az Úrnak felettébb az én számmal, és dicsérem őt a sokaság közepette!
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Mert jobb keze felől áll a szegénynek, hogy megszabadítsa azoktól, a kik elítélik annak lelkét.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
