Zsoltárok 104
1 Áldjad én lelkem az Urat! Uram én Istenem, nagy vagy te igen, ékességet és fenséget öltöztél magadra!
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 A ki körülvette magát világossággal, mint egy öltözettel, és kiterjesztette az egeket, mint egy kárpitot;
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 A ki vizeken építi fel az ő palotáját, a felhőket rendeli az ő szekerévé, jár a szeleknek szárnyain;
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 A ki a szeleket teszi követeivé, a lángoló tüzet szolgáivá.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Ő fundálta a földet az ő oszlopain, nem mozdul az meg soha örökké.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Vízáradattal, mint egy ruhával borítottad be azt, a hegyek felett is vizek állottak vala.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Egy kiáltásodtól eloszlának, és mennydörgésednek szavától szétriadának.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Hegyek emelkedének fel és völgyek szállának alá arra a helyre, a melyet fundáltál nékik.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Határt vetettél, a melyet át nem hágnak, nem térnek vissza a földnek elborítására.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 A ki elbocsátja a forrásokat a völgyekbe, hogy folydogáljanak a hegyek között;
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Megitassák a mezőnek minden állatát; a vadszamarak is megoltsák szomjúságukat.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Mellettök lakoznak az égnek madarai, az ágak közül hangicsálnak.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 A ki megöntözi a hegyeket az ő palotájából; a te munkáidnak gyümölcséből megelégíttetik a föld.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 A ki füvet sarjaszt a barmoknak és növényeket az embereknek hasznára, hogy eledelt vegyenek a földből,
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 És bort, a mely megvidámítja a halandónak szívét, fényesebbé teszi az orczát az olajnál; és kenyeret, a mely megerősíti a halandónak szívét.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Megelégíttetnek az Úrnak fái, a Libánonnak czédrusai, a melyeket plántált;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 A melyeken madarak fészkelnek: az eszterág, a melynek a cziprusok a háza.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 A magas hegyek a vadkecskéknek, a sziklák hörcsögöknek menedéke.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Teremtett holdat ünnepeknek mutatására; a napot, a mely lenyugovását tudja.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Szerzett setétséget, hogy éjszaka legyen, a melyben szétjárjanak a mezőnek összes vadai;
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Az oroszlánkölykök, a melyek ordítanak a prédáért, sürgetvén Istentől eledelöket.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Ha felkél a nap, elrejtőznek és hajlékaikban heverésznek;
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Az ember munkájára megy ki, és az ő dolgára mind estvéig.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Mily számtalanok a te műveid, Uram! Mindazokat bölcsen alkottad meg, és betelt a föld a te gazdagságoddal.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Ez a nagy és széles tenger! Itt vannak benne a megszámlálhatatlan csúszók; apró állatok nagyokkal együtt.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Amott gályák járnak s czethal, a melyet azért formáltál, hogy játszadozzék benne.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Mindazok te reád néznek, hogy megadjad eledelüket alkalmas időben.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Adsz nékik és ők takarnak; megnyitod kezedet, és megtelnek a te jóvoltoddal.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Elfordítod orczádat, megháborodnak; elveszed a lelköket, kimulnak és porrá lesznek újra.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Kibocsátod a te lelkedet, megújulnak, és újjá teszed a földnek színét.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Legyen az Úrnak dicsőség örökké; örvendezzen az Úr az ő teremtményeiben;
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 A ki, ha rátekint e földre, megrendül az; megilleti a hegyeket, és füstölögnek azok.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Éneklek az Úrnak egész életemben; zengedezek az én Istenemnek, a míg vagyok!
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Legyen kedves néki az én rebegésem; örvendezem én az Úrban;
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Veszszenek el a bűnösök a földről, és a hitetlenek ne legyenek többé! Áldjad én lelkem az Urat; dicsérjétek az Urat!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
