Zsoltárok 102
1 A nyomorultnak imádsága, a mikor eleped és kiönti panaszát az Úr elé. Uram, hallgasd meg az én imádságomat, és kiáltásom jusson te hozzád!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne rejtsd el a te orczádat tőlem; mikor szorongatnak engem, hajtsd hozzám a te füledet; mikor kiáltok, hamar hallgass meg engem!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Mert elenyésznek az én napjaim, mint a füst, és csontjaim, mint valami tűzhely, üszkösök.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Letaroltatott és megszáradt, mint a fű az én szívem; még kenyerem megevéséről is elfelejtkezem.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Nyögésemnek szavától csontom a húsomhoz ragadt.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Hasonló vagyok a pusztai pelikánhoz; olyanná lettem, mint a bagoly a romokon.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Virrasztok és olyan vagyok, mint a magános madár a háztetőn.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Minden napon gyaláznak engem ellenségeim, csúfolóim esküsznek én reám.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Bizony a port eszem kenyér gyanánt, és italomat könyekkel vegyítem,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 A te felindulásod és búsulásod miatt; mert felemeltél engem és földhöz vertél engem.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Napjaim olyanok, mint a megnyúlt árnyék; magam pedig, mint a fű, megszáradtam.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 De te Uram örökké megmaradsz, és a te emlékezeted nemzetségről nemzetségre áll.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Te kelj fel, könyörülj a Sionon! Mert ideje, hogy könyörülj rajta, mert eljött a megszabott idő.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Mert kedvelik a te szolgáid annak köveit, és a porát is kímélik.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 És félik a népek az Úrnak nevét, és e földnek minden királya a te dicsőségedet;
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Mivelhogy az Úr megépítette a Siont, megláttatta magát az ő dicsőségében.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Oda fordult a gyámoltalanok imádsága felé, és azoknak imádságát meg nem útálta.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Irattassék meg ez a következő nemzedéknek, és a teremtendő nép dicsérni fogja az Urat.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Mert alátekintett az ő szentségének magaslatáról; a mennyekből a földre nézett le az Úr.
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 Hogy meghallja a fogolynak nyögését, és hogy feloldozza a halálnak fiait.
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 Hogy hirdessék a Sionon az Úrnak nevét, és az ő dicséretét Jeruzsálemben.
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 Mikor egybegyűlnek a népek mindnyájan, és az országok, hogy szolgáljanak az Úrnak.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Megsanyargatta az én erőmet ez útban, megrövidítette napjaimat.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Ezt mondám: Én Istenem! Ne vígy el engem az én napjaimnak felén; a te esztendeid nemzedékek nemzedékéig tartanak.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Régente fundáltad a földet, s az egek is a te kezednek munkája.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Azok elvesznek, de te megmaradsz; mindazok elavulnak, mint a ruha; mint az öltözetet, elváltoztatod azokat, és elváltoznak.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 De te ugyanaz vagy, és a te esztendeid el nem fogynak.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 A te szolgáidnak fiai megmaradnak, és az ő magvok erősen megáll előtted.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
