Példabeszédek 1
1 Salamonnak, Dávid fiának, Izráel királyának példabeszédei,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Bölcseség és erkölcsnek tanulására, értelmes beszédek megértésére;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 Okos fenyítéknek, igazságnak és ítéletnek és becsületességnek megnyerésére;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 Együgyűeknek eszesség, gyermeknek tudomány és meggondolás adására.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Hallja a bölcs és öregbítse az ő tanulságát, és az értelmes szerezzen érett tanácsokat.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Példabeszédnek és példázatnak, bölcsek beszédeinek és találós meséinek megértésére.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Az Úrnak félelme feje a bölcseségnek; a bölcseséget és erkölcsi tanítást a bolondok megútálják.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Hallgasd, fiam, a te atyádnak erkölcsi tanítását, és a te anyádnak oktatását el ne hagyd.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Mert kedves ékesség lesz a te fejednek, és aranyláncz a te nyakadra.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Fiam, ha a bűnösök el akarnak csábítani téged: ne fogadd beszédöket.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Ha azt mondják: jere mi velünk, leselkedjünk vér után, rejtezzünk el az ártatlan ellen ok nélkül;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 Nyeljük el azokat, mint a sír elevenen, és egészen, mint a kik mélységbe szállottak; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Minden drága marhát nyerünk, megtöltjük a mi házainkat zsákmánnyal;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Sorsodat vesd közénk; egy erszényünk legyen mindnyájunknak:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Fiam, ne járj egy úton ezekkel, tartóztasd meg lábaidat ösvényüktől;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Mert lábaik a gonoszra futnak, és sietnek a vérnek ontására.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Mert hiába vetik ki a hálót minden szárnyas állat szemei előtt:
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Ezek mégis vérök árán is ólálkodnak, lelkök árán is leselkednek;
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Ilyen az útja minden kapzsi embernek: gazdájának életét veszi el.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 A bölcseség künn szerül-szerte kiált; az utczákon zengedezteti az ő szavát.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Lármás utczafőkön kiált a kapuk bemenetelin, a városban szólja az ő beszédit.
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Míglen szeretitek, oh ti együgyűek az együgyűséget, és gyönyörködnek a csúfolók csúfolásban, és gyűlölik a balgatagok a tudományt?!
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Térjetek az én dorgálásomhoz; ímé közlöm veletek az én lelkemet, tudtotokra adom az én beszédimet néktek.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Mivelhogy hívtalak titeket, és vonakodtatok, kiterjesztém az én kezemet, és senki eszébe nem vette;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 És elhagytátok minden én tanácsomat, és az én feddésemmel nem gondoltatok:
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Én is a ti nyomorúságtokon nevetek, megcsúfollak, mikor eljő az, a mitől féltek.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Mikor eljő, mint a vihar, az, a mitől féltek, és a ti nyomorúságtok, mint a forgószél elközelget: mikor eljő ti reátok a nyomorgatás és a szorongatás.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Akkor segítségül hívnak engem, de nem hallgatom meg: keresnek engem, de meg nem találnak.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Azért hogy gyűlölték a bölcseséget, és az Úrnak félelmét nem választották.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Nem engedtek az én tanácsomnak; megvetették minden én feddésemet.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Esznek azért az ő útjoknak gyümölcséből, és az ő tanácsokból megelégednek.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Mert az együgyűeknek pártossága megöli őket, és a balgatagoknak szerencséje elveszti őket.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 A ki pedig hallgat engem, lakozik bátorságosan, és csendes lesz a gonosznak félelmétől.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
