Példabeszédek 7
1 Fiam, tartsd meg az én beszédeimet, és az én parancsolataimat rejtsd el magadnál.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Az én parancsolatimat tartsd meg, és élsz; és az én tanításomat mint a szemed fényét.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Kösd azokat ujjaidra, írd fel azokat szíved táblájára.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Mondd ezt a bölcseségnek: Én néném vagy te; és az eszességet ismerősödnek nevezd,
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 Hogy megőrizzen téged a nem hozzád tartozó asszonytól, és az ő beszédivel hizelkedő idegentől.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 Mert házam ablakán, a rács mögül néztem,
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 És láték a bolondok között, eszembe vevék a fiak között egy bolond ifjat,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 A ki az utczán jár, annak szeglete mellett, a házához menő úton lépeget,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 Alkonyatkor, nap estjén, és setét éjfélben.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 És ímé, egy asszony eleibe jő, paráznának öltözetében, álnok az ő elméjében.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 Mely csélcsap és vakmerő, a kinek házában nem maradhatnak meg az ő lábai.
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Néha az utczán, néha a tereken van, és minden szegletnél leselkedik.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 És megragadá őt és megcsókolá őt, és szemtelenségre vetemedvén, monda néki:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 Hálaáldozattal tartoztam, ma adtam meg fogadásimat.
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Azért jövék ki elődbe, szorgalmatosan keresni a te orczádat, és reád találtam!
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 Paplanokkal megvetettem nyoszolyámat, égyiptomi szövésű szőnyegekkel.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 Beillatoztam ágyamat mirhával, áloessel és fahéjjal.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 No foglaljuk magunkat bőségesen mind virradtig a szeretetben; vígadjunk szerelmeskedésekkel.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 Mert nincs otthon a férjem, elment messze útra.
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 Egy erszény pénzt vőn kezéhez; holdtöltére jő haza.
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 És elhiteté őt az ő mesterkedéseinek sokaságával, ajkainak hizelkedésével elragadá őt.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 Utána megy; mint az ökör a vágóhídra, és mint a bolond, egyszer csak fenyítő békóba;
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 Mígnem átjárja a nyíl az ő máját. Miképen siet a madár a tőrre, és nem tudja, hogy az az ő élete ellen van.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Annakokáért most, fiaim, hallgassatok engem, és figyelmezzetek az én számnak beszédeire.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Ne hajoljon annak útaira a te elméd, és ne tévelyegj annak ösvényin.
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 Mert sok sebesültet elejtett, és sokan vannak, a kik attól megölettek.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
