Példabeszédek 16
1 Az embernél vannak az elme gondolatjai; de az Úrtól van a nyelv felelete.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Minden útai tiszták az embernek a maga szemei előtt; de a ki a lelkeket vizsgálja, az Úr az!
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Bízzad az Úrra a te dolgaidat; és a te gondolatid véghez mennek.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Mindent teremtett az Úr az ő maga czéljára; az istentelent is a büntetésnek napjára.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Útálatos az Úrnak minden, a ki elméjében felfuvalkodott, kezemet adom rá, hogy nem marad büntetetlen.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Könyörületességgel és igazsággal töröltetik el a bűn; és az Úrnak félelme által távozhatunk el a gonosztól.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Mikor jóakarattal van az Úr valakinek útaihoz, még annak ellenségeit is jóakaróivá teszi.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Jobb a kevés igazsággal, mint a gazdag jövedelem hamissággal.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Az embernek elméje gondolja meg az ő útát; de az Úr igazgatja annak járását.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Jósige van a király ajkain; az ítéletben ne szóljon hamisságot az ő szája.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Az Úré az igaz mérték és mérőserpenyő, az ő műve minden mérőkő.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Útálatos legyen a királyoknál istentelenséget cselekedni; mert igazsággal erősíttetik meg a királyiszék.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Kedvesek a királyoknak az igaz beszédek; és az igazmondót szereti a király.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 A királynak felgerjedt haragja olyan, mint a halál követe; de a bölcs férfiú leszállítja azt.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 A királynak vidám orczájában élet van; jóakaratja olyan, mint a tavaszi eső fellege.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Szerzeni bölcseséget, oh menynyivel jobb az aranynál; és szerzeni eszességet, kivánatosb az ezüstnél!
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Az igazak országútja eltávozás a gonosztól; megtartja magát az, a ki megőrzi az ő útát.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 A megromlás előtt kevélység jár, és az eset előtt felfuvalkodottság.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Jobb alázatos lélekkel lenni a szelídekkel, mint zsákmányon osztozni a kevélyekkel.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 A ki figyelmez az igére, jót nyer; és a ki bízik az Úrban, oh mely boldog az!
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 A ki elméjében bölcs, hívatik értelmesnek; a beszédnek pedig édessége neveli a tudományt.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Életnek kútfeje az értelem annak, a ki bírja azt; de a bolondok fenyítéke bolondságuk.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 A bölcsnek elméje értelmesen igazgatja az ő száját, és az ő ajkain öregbíti a tudományt.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Lépesméz a gyönyörűséges beszédek; édesek a léleknek, és meggyógyítói a tetemeknek.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Van oly út, mely igaz az ember szeme előtt, de vége a halálnak úta.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 A munkálkodó lelke magának munkálkodik; mert az ő szája kényszeríti őt.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 A haszontalan ember gonoszt ás ki, és az ő ajkain mintegy égő tűz van;
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 A gonosz ember versengést szerez, és a susárló elválasztja a jó barátokat.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Az erőszakos ember elhiteti az ő felebarátját, és nem jó úton viszi őt.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 A ki behúnyja szemeit, azért teszi, hogy álnokságot gondoljon; a ki összeszorítja ajkait, már véghez vitte a gonoszságot.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Igen szép ékes korona a vénség, az igazságnak útában találtatik.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Jobb a hosszútűrő az erősnél; és a ki uralkodik a maga indulatján, annál, a ki várost vesz meg.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 Az ember kebelében vetnek sorsot; de az Úrtól van annak minden ítélete.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
