Jób 8
1 Akkor felele a sukhi Bildád, és monda:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Meddig szólasz még efféléket, és lesz a te szádnak beszéde sebes szél?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Elforgatja-é Isten az ítéletet, avagy a Mindenható elforgatja-é az igazságot?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Ha a te fiaid vétkeztek ellene, úgy az ő gonoszságuk miatt vetette el őket.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 De ha te az Istent buzgón keresed, és a Mindenhatóhoz bocsánatért könyörögsz;
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Ha tiszta és becsületes vagy, akkor legott felserken éretted, és békességessé teszi a te igazságodnak hajlékát.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 És ha előbbi állapotod szegényes volt, ez utáni állapotod boldog lesz nagyon.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Mert kérdezd meg csak az azelőtti nemzedéket, és készülj csak fel az ő atyáikról való tudakozódásra!
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Mert mi csak tegnapiak vagyunk és semmit nem tudunk, mert a mi napjaink csak árnyék e földön.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Nem tanítanak-é meg azok téged? Nem mondják-é meg néked, és nem beszélik-é meg szívök szerint néked?!
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Felnövekedik-é a káka mocsár nélkül, felnyúlik-é a sás víz nélkül?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Még gyenge korában, ha fel nem szakasztják is, minden fűnél elébb elszárad.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Ilyenek az ösvényeik mindazoknak, a kik Istenről elfeledkeznek, és a képmutatónak reménysége is elvész.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Mivel szétfoszol bizakodása, és bizodalma olyan lesz, mint a pókháló.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Házára támaszkodik, és nem áll meg; kapaszkodik belé, és nem marad meg.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Bő nedvességű ez a napfényen is, és ágazata túlnő a kertjén.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 Gyökerei átfonódnak a kőhalmon; átfúródnak a szikla-rétegen.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Ámha kiirtják helyéről, megtagadja ez őt: Nem láttalak!
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Ímé ez az ő pályájának öröme! És más hajt ki a porból.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Ímé az Isten nem veti meg az ártatlant, de a gonoszoknak sem ád előmenetelt.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Még betölti szádat nevetéssel, és ajakidat vigassággal.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Gyűlölőid szégyenbe öltöznek, és a gonoszok sátora megsemmisül.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
