Jób 5
1 Kiálts csak! Van-é, a ki felelne néked? A szentek közül melyikhez fordulsz?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Mert a bolondot boszúság öli meg, az együgyűt pedig buzgóság veszti el.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Láttam, hogy egy bolond gyökerezni kezdett, de nagy hamar megátkoztam szép hajlékát.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Fiai messze estek a szabadulástól: a kapuban megrontatnak, mert nincs, a ki kimentse őket.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 A mit learatnak néki, az éhező eszi meg, a töviskerítésből is elviszi azt, kincseiket tőrvetők nyelik el.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Mert nem porból támad a veszedelem s nem földből sarjad a nyomorúság!
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Hanem nyomorúságra születik az ember, a mint felfelé szállnak a parázs szikrái.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Azért én a Mindenhatóhoz folyamodnám, az Istenre bíznám ügyemet.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 A ki nagy, végére mehetetlen dolgokat művel, és csudákat, a miknek száma nincsen.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 A ki esőt ad a földnek színére, és a mezőkre vizet bocsát.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Hogy az alázatosokat felmagasztalja, és a gyászolókat szabadulással vidámítsa.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 A ki semmivé teszi a csalárdok gondolatait, hogy szándékukat kezeik véghez ne vihessék.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 A ki megfogja a bölcseket az ő csalárdságukban, és a hamisak tanácsát hiábavalóvá teszi.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Nappal sötétségre bukkannak, és délben is tapogatva járnak, mint éjszaka.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 A ki megszabadítja a fegyvertől, az ő szájoktól, és az erősnek kezéből a szegényt;
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Hogy legyen reménysége a szegénynek, és a hamisság befogja az ő száját.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Ímé, boldog ember az, a kit Isten megdorgál; azért a Mindenhatónak büntetését meg ne utáljad!
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Mert ő megsebez, de be is kötöz, összezúz, de kezei meg is gyógyítanak.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Hat bajodból megszabadít, és a hetedikben sem illet a veszedelem téged.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Az éhínségben megment téged a haláltól, és a háborúban a fegyveres kezektől.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 A nyelvek ostora elől rejtve leszel, és nem kell félned, hogy a pusztulás rád következik.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 A pusztulást és drágaságot neveted, és a fenevadaktól sem félsz.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Mert a mezőn való kövekkel is frigyed lesz, és a mezei vad is békességben lesz veled.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Majd megtudod, hogy békességben lesz a te sátorod, s ha megvizsgálod a te hajlékodat, nem találsz benne hiányt.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Majd megtudod, hogy a te magod megszaporodik, és a te sarjadékod, mint a mezőn a fű.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Érett korban térsz a koporsóba, a mint a maga idején takaríttatik be a learatott gabona.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Ímé ezt kutattuk mi ki, így van ez. Hallgass erre, jegyezd meg magadnak.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
