Jób 41
1 Kihúzhatod-é a leviáthánt horoggal, leszoríthatod-é a nyelvét kötéllel?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Húzhatsz-é gúzst az orrába, az állát szigonynyal átfurhatod-é?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Vajjon járul-é elődbe sok könyörgéssel, avagy szól-é hozzád sima beszédekkel?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Vajjon frigyet köt-é veled, hogy fogadd őt örökös szolgádul?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Játszhatol-é vele, miként egy madárral; gyermekeid kedvéért megkötözheted-é?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Alkudozhatnak-é felette a társak, vagy a kalmárok közt feloszthatják-é azt?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Tele rakhatod-é nyársakkal a bőrét, avagy szigonynyal a fejét?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Vesd rá a kezedet, de megemlékezzél, hogy a harczot nem ismételed.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Ímé, az ő reménykedése csalárd; puszta látása is halálra ijeszt!
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Nincs oly merész, a ki őt felverje. Ki hát az, a ki velem szállna szembe?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Ki adott nékem elébb, hogy azt visszafizessem? A mi az ég alatt van, mind enyém!
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Nem hallgathatom el testének részeit, erejének mivoltát, alkotásának szépségét.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Ki takarhatja fel ruhája felszínét; két sor foga közé kicsoda hatol be?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Ki nyitotta fel orczájának ajtait? Fogainak sorai körül rémület lakik!
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Büszkesége a csatornás pajzsok, összetartva mintegy szorító pecséttel.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 Egyik szorosan a másikhoz lapul, hogy közéje levegő se megy.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Egyik a másikhoz tapad, egymást tartják, egymástól elszakadhatatlanok.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Tüsszentése fényt sugároz ki, és szemei, mint a hajnal szempillái.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 A szájából szövétnekek jőnek ki, és tüzes szikrák omlanak ki.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Orrlyukaiból gőz lövel elő, mint a forró fazékból és üstből.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Lehellete meggyujtja a holt szenet, és a szájából láng lövel elő.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Nyakszirtjén az erő tanyáz, előtte félelem ugrándozik.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Testének részei egymáshoz tapadtak; kemény önmagában és nem izeg-mozog.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Szíve kemény, mint a kő, oly kemény, mint az alsó malomkő.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Hogyha felkél, hősök is remegnek; ijedtökben veszteg állnak.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Ha éri is a fegyver, nem áll meg benne, legyen bár dárda, kopja vagy kelevéz.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Annyiba veszi a vasat, mint a pozdorját, az aczélt, mint a korhadt fát.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 A nyíl vesszője el nem űzi őt, a parittyakövek pozdorjává változnak rajta.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Pozdorjának tartja a buzogányütést is, és kineveti a bárd suhogását.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Alatta éles cserepek vannak; mint szeges borona hentereg az iszap felett.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Felkavarja a mély vizet, mint a fazekat, a tengert olyanná teszi, mint a festékedény.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Maga után világos ösvényt hagy, azt hinné valaki, a tenger megőszült.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Nincs e földön hozzá hasonló, a mely úgy teremtetett, hogy ne rettegjen.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Lenéz minden nagy állatot, ő a király minden ragadozó felett.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
