Jób 38
1 Majd felele az Úr Jóbnak a forgószélből és monda:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Ki az, a ki elhomályosítja az örök rendet tudatlan beszéddel?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Nosza övezd fel, mint férfiú derekadat, én majd kérdezlek, te meg taníts engem!
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Hol voltál, mikor a földnek alapot vetettem? Mondd meg, ha tudsz valami okosat!
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Ki határozta meg mértékeit, ugyan tudod-é; avagy ki húzta el felette a mérő zsinórt?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Mire bocsátották le oszlopait, avagy ki vetette fel szegeletkövét;
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 Mikor együtt örvendezének a hajnalcsillagok, és Istennek minden fiai vigadozának?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 És kicsoda zárta el ajtókkal a tengert, a mikor előtünt, az anyaméhből kijött;
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 Mikor ruházatává a felhőt tevém, takarójául pedig a sürű homályt?
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 Mikor reávontam törvényemet, zárat és ajtókat veték eléje:
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 És azt mondám: Eddig jőjj és ne tovább; ez itt ellene áll kevély habjaidnak!
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Parancsoltál-é a reggelnek, a mióta megvagy? Kimutattad-é a hajnalnak a helyét?
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 Hogy belefogózzék a földnek széleibe, és lerázassanak a gonoszok róla.
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Hogy átváltozzék mint a megpecsételt agyag, és előálljon, mint egy ruhában.
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 Hogy a gonoszoktól elvétessék világosságuk, és a fölemelt kar összetöressék?
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Eljutottál-é a tenger forrásáig, bejártad-é a mélységnek fenekét?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Megnyíltak-é néked a halálnak kapui; a halál árnyékának kapuit láttad-é?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Áttekintetted-é a föld szélességét, mondd meg, ha mindezt jól tudod?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Melyik út visz oda, hol a világosság lakik, és a sötétségnek hol van a helye?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Hogy visszavinnéd azt az ő határába, és hogy megismernéd lakása útjait.
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Tudod te ezt, hiszen már akkor megszülettél; napjaidnak száma nagy!
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Eljutottál-é a hónak tárházához; vagy a jégesőnek tárházát láttad-é?
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 A mit fentartottam a szükség idejére, a harcz és háború napjára?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Melyik út visz oda, a hol szétoszlik a világosság, és szétterjed a keleti szél a földön?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Ki hasított nyílást a záporesőnek, és a mennydörgő villámnak útat?
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 Hogy aláessék az ember nélkül való földre, a pusztaságra, holott senki sincsen;
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 Hogy megitasson pusztát, sivatagot, és hogy sarjaszszon zsenge pázsitot?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Van-é atyja az esőnek, és ki szülte a harmat cseppjeit?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 Kinek méhéből jött elő a jég, és az ég daráját kicsoda szülte?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 Miként rejtőznek el a vizek mintegy kő alá, és mint zárul be a mély vizek színe?
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Összekötheted-é a fiastyúk szálait; a kaszáscsillag köteleit megoldhatod-é?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 A hajnalcsillagot előhozhatod-é az ő idejében, avagy a gönczölszekeret forgathatod-é fiával együtt?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Ismered-é az ég törvényeit, vagy te határozod-é meg uralmát a földön?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Felemelheted-é szavadat a felhőig, hogy a vizeknek bősége beborítson téged?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Kibocsáthatod-é a villámokat, hogy elmenjenek, vagy mondják-é néked: Itt vagyunk?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Ki helyezett bölcseséget a setét felhőkbe, vagy a tüneményeknek ki adott értelmet?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Ki számlálta meg a bárányfelhőket bölcseséggel, és ki üríti ki az égnek tömlőit;
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 Mikor a por híg sárrá változik, és a göröngyök összetapadnak?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Vadászol-é prédát a nőstény oroszlánnak, és az oroszlánkölykök éhségét kielégíted-é;
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 Mikor meglapulnak tanyáikon, és a bokrok közt lesben vesztegelnek?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Ki szerez a hollónak eledelt, mikor a fiai Istenhez kiáltoznak; kóvályognak, mert nincs mit enniök?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
