Jób 36
1 És folytatá Elihu, és monda:
І далі Елігу казав:
2 Várj még egy kevéssé, majd felvilágosítlak, mert az Istenért még van mit mondanom.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Tudásomat messzünnen veszem, és az én teremtőmnek igazat adok.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Mert az én beszédem bizonyára nem hazugság; tökéletes tudású ember áll melletted.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Ímé, az Isten hatalmas, még sem vet meg semmit; hatalmas az ő lelkének ereje.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Nem tartja meg a gonosznak életét, de a szegénynek igaz törvényt teszen.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Nem veszi le az igazról szemeit, sőt a királyok mellé, a trónba ülteti őket örökre, hogy felmagasztaltassanak.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 És ha békókba veretnek, és fogva tartatnak a nyomorúság kötelein:
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Tudtokra adja cselekedetöket, és vétkeiket, hogyha elhatalmaztak rajtok.
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 Megnyitja füleiket a feddőzésnek és megparancsolja, hogy a vétekből megtérjenek:
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Ha engednek és szolgálnak néki, napjaikat jóban végzik el, és az ő esztendeiket gyönyörűségekben.
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Ha pedig nem engednek, fegyverrel veretnek által, és tudatlanságban múlnak ki.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 De az álnok szívűek haragot táplálnak, nem kiáltanak, mikor megkötözi őket.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Azért ifjúságukban hal meg az ő lelkök, és életök a paráznákéhoz hasonló.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 A nyomorultat megszabadítja az ő nyomorúságától, és a szorongattatással megnyitja fülöket.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Téged is kiszabadítana az ínség torkából tág mezőre, a hol nincs szorultság, és asztalod étke kövérséggel lenne rakva;
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 De ha gonosz ítélettel vagy tele, úgy utolérnek az ítélet és igazság.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Csakhogy a harag ne ragadjon téged csúfkodásra, és a nagy váltságdíj se tántorítson el.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Ad-é valamit a te gazdagságodra? Sem aranyra, sem semmiféle erőfeszítésre!
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Ne kívánjad az éjszakát, a mely népeket mozdít ki helyökből.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Vigyázz! ne pártolj a bűnhöz, noha azt a nyomorúságnál jobban szereted.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Ímé, mily fenséges az Isten az ő erejében; kicsoda az, a ki úgy tanítson, mint ő?
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Kicsoda szabta meg az ő útjait, vagy ki mondhatja azt: Igazságtalanságot cselekedtél?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Legyen rá gondod, hogy magasztaljad az ő cselekedetét, a melyről énekelnek az emberek!
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Minden ember azt szemléli; a halandó távolról is látja.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Ímé, az Isten fenséges, mi nem ismerhetjük őt! esztendeinek száma sem nyomozható ki.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Hogyha magához szívja a vízcseppeket, ködéből mint eső cseperegnek alá,
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 A melyet a fellegek özönnel öntenek, és hullatnak le temérdek emberre.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 De sőt értheti-é valaki a felhő szétoszlását, az ő sátorának zúgását?
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Ímé, szétterjeszti magára az ő világosságát, és ráborítja a tengernek gyökereit.
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Mert ezek által ítéli meg a népeket, ád eledelt bőségesen.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 Kezeit elborítja villámlással, és kirendeli a lázadó ellen.
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Az ő dörgése ad hírt felőle, mint a barom a közeledő viharról.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
