Jób 31
1 Szövetségre léptem szemeimmel, és hajadonra mit sem ügyeltem.
Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
2 És mi volt jutalmam Istentől felülről; vagy örökségem a Mindenhatótól a magasságból?
І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
3 Avagy nem az istentelent illeti-é romlás, és nem a gonosztevőt-é veszedelem?
Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
4 Avagy nem láthatta-é utaimat, és nem számlálhatta-é meg lépéseimet?
Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
5 Ha én csalárdsággal jártam, vagy az én lábam álnokságra sietett:
Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
6 Az ő igazságának mérlegével mérjen meg engem, és megismeri Isten az én ártatlanságomat!
то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
7 Ha az én lépésem letért az útról és az én lelkem követte szemeimet, vagy kezeimhez szenny tapadt:
Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
8 Hadd vessek én és más egye meg, és tépjék ki az én maradékaimat gyökerestől!
то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
9 Ha az én szívem asszony után bomlott, és leselkedtem az én felebarátomnak ajtaján:
Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
10 Az én feleségem másnak őröljön, és mások hajoljanak rája.
то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
11 Mert gyalázatosság volna ez, és birák elé tartozó bűn.
Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
12 Mert tűz volna ez, a mely pokolig emésztene, és minden jövedelmemet tövestől kiirtaná. (questioned)
бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
13 Ha megvetettem volna igazát az én szolgámnak és szolgálómnak, mikor pert kezdtek ellenem:
Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
14 Mi tevő lennék, ha felkelne az Isten, és ha meglátogatna: mit felelnék néki?
то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
15 Nem az teremtette-é őt is, a ki engem teremtett anyám méhében; nem egyugyanaz formált-é bennünket anyánk ölében?
Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
16 Ha a szegények kivánságát megtagadtam, és az özvegy szemeit epedni engedtem;
Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
17 És ha falatomat egymagam ettem meg, és az árva abból nem evett;
Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
18 Hiszen ifjúságom óta, mint atyánál nevekedett nálam, és anyámnak méhétől kezdve vezettem őt!
Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
19 Ha láttam a ruhátlant veszni indulni, és takaró nélkül a szegényt;
Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
20 Hogyha nem áldottak engem az ő ágyékai, és az én juhaim gyapjából fel nem melegedett;
чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
21 Ha az árva ellen kezemet felemeltem, mert láttam a kapuban az én segítségemet;
Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
22 A lapoczkájáról essék ki a vállam, és a forgócsontról szakadjon le karom!
хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
23 Hiszen úgy rettegtem Isten csapásától, és fensége előtt tehetetlen valék!
Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
24 Ha reménységemet aranyba vetettem, és azt mondtam az olvasztott aranynak: Én bizodalmam!
Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
25 Ha örültem azon, hogy nagy a gazdagságom, és hogy sokat szerzett az én kezem;
Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26 Ha néztem a napot, mikor fényesen ragyogott, és a holdat, mikor méltósággal haladt,
Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
27 És az én szívem titkon elcsábult, és szájammal megcsókoltam a kezemet:
то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
28 Ez is biró elé tartozó bűn volna, mert ámítottam volna az Istent oda fent!
це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29 Ha örvendeztem az engem gyűlölőnek nyomorúságán, és ugráltam örömömben, hogy azt baj érte;
Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
30 (De nem engedtem, hogy szájam vétkezzék azzal, hogy átkot kérjek az ő lelkére!)
Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
31 Ha nem mondták az én sátorom cselédei: Van-é, a ki az ő húsával jól nem lakott?
Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
32 (A jövevény nem hált az utczán, ajtóimat az utas előtt megnyitám.)
Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
33 Ha emberi módon eltitkoltam vétkemet, keblembe rejtve bűnömet:
Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
34 Bizony akkor tarthatnék a nagy tömegtől, rettegnem kellene nemzetségek megvetésétől; elnémulnék és az ajtón sem lépnék ki!
Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
35 Oh, bárcsak volna valaki, a ki meghallgatna engem! Ímé, ez a végszóm: a Mindenható feleljen meg nékem; és írjon könyvet ellenem az én vádlóm.
О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
36 Bizony én azt a vállamon hordanám, és korona gyanánt a fejemre tenném!
Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
37 Lépteimnek számát megmondanám néki, mint egy fejedelem, úgy járulnék hozzá!
Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
38 Ha földem ellenem kiáltott és annak barázdái együtt siránkoztak;
Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
39 Ha annak termését fizetés nélkül ettem, vagy gazdájának lelkét kioltottam:
якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
40 Búza helyett tövis teremjen és árpa helyett konkoly! Itt végződnek a Jób beszédei.
то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
