Jób 24
1 Miért is nem titkolja el a Mindenható az ő büntetésének idejét, és miért is nem látják meg az őt ismerők az ő ítéletének napjait?!
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 A határokat odább tolják, a nyájat elrabolják és legeltetik.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 Az árvák szamarát elhajtják, és az özvegynek ökrét zálogba viszik.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Lelökik az útról a szegényeket, és a föld nyomorultjai együtt lappanganak.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Ímé, mint a vad szamarak a sivatagban, úgy mennek ki munkájukra élelmet keresni; a puszta ad nékik kenyeret fiaik számára.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 A mezőn a más vetését aratják, és a gonosznak szőlőjét szedik.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Mezítelenül hálnak, testi ruha nélkül, még a hidegben sincs takarójuk.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 A hegyi zápor csurog le rólok, s hajlékuk nem lévén, a sziklát ölelik.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Elszakítják az emlőtől az árvát, és a szegényen levőt zálogba viszik.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Mezítelenül járnak, ruha nélkül, és éhesen vonszolják a kévét.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Az ő kerítéseik közt ütik az olajat, és tapossák a kádakat, de szomjuhoznak.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 A városból haldoklók rimánkodnak, a megsebzettek lelke kiált, de Isten nem törődik e méltatlansággal.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Ezek pártot ütöttek a világosság ellen, utait nem is ismerik, nem ülnek annak ösvényein.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 Napkeltekor fölkel a gyilkos, megöli a szegényt és szűkölködőt, éjjel pedig olyan, mint a tolvaj.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 A paráznának szeme pedig az alkonyatot lesi, mondván: Ne nézzen szem reám, és arczára álarczot teszen.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 Setétben tör be a házakba; nappal elzárkóznak, nem szeretik a világosságot.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Sőt inkább a reggel nékik olyan, mint a halálnak árnyéka, mert megbarátkoztak a halál árnyékának félelmeivel.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Könnyen siklik tova a víz színén, birtoka átkozott a földön, nem tér a szőlőkbe vivő útra.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Elfelejti őt az anyaméh, féregnek lesz édességévé, nem emlékeznek róla többé, és összetörik, mint a reves fa,
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 A ki megrontotta a meddőt, a ki nem szül, és az özvegygyel jót nem tett.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 De megtámogatja erejével a hatalmasokat; felkel az, pedig nem bízott már az élethez.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Biztonságot ad néki, hogy támaszkodjék, de szemei vigyáznak azoknak útjaira.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Magasra emelkednek, egy kevés idő és már nincsenek! Alásülylyednek, mint akárki és elenyésznek; és levágattatnak, mint a búzakalász.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Avagy nem így van-é? Ki hazudtolhatna meg engem, és tehetné semmivé beszédemet?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
