Jób 21
1 Felele pedig Jób, és monda:
А Йов відповів та й сказав:
2 Jól hallgassátok meg az én beszédemet, és legyen ez a ti vigasztalástok helyett.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Szenvedjetek el engem, a míg szólok, azután gúnyoljátok ki beszédemet.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Avagy én embernek panaszolkodom-é? Miért ne volna hát keserű a lelkem?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Tekintsetek reám és álmélkodjatok el, és tegyétek kezeteket szátokra.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Ha visszaemlékezem, mindjárt felháborodom, és reszketés fogja el testemet.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Mi az oka, hogy a gonoszok élnek, vénséget érnek, sőt még meg is gyarapodnak?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Az ő magvok előttök nő fel ő velök, és az ő sarjadékuk szemeik előtt.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Házok békességes a félelemtől, és az Isten vesszeje nincsen ő rajtok.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Bikája folyat és nem terméketlen, tehene megellik és el nem vetél.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Kieresztik, mint nyájat, kisdedeiket, és ugrándoznak az ő magzataik.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Dobot és hárfát ragadnak, és örvendeznek a síp zengésének.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Noha azt mondják Istennek: Távozzál el tőlünk, mert a te utaidnak tudásában nem gyönyörködünk!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Micsoda a Mindenható, hogy tiszteljük őt, és mit nyerünk vele, ha esedezünk előtte?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Mindazáltal az ő javok nincsen hatalmukban, azért a gonoszok tanácsa távol legyen tőlem!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Hányszor aluszik el a gonoszok szövétneke, és jő rájok az ő veszedelmök! Hányszor osztogatja részöket haragjában.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Olyanok lesznek, mint a pozdorja a szél előtt, és mint a polyva, a melyet forgószél ragad el.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Isten az ő fiai számára tartja fenn annak büntetését. Megfizet néki, hogy megérzi majd.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Maga látja meg a maga veszedelmét, és a Mindenható haragjából iszik.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Mert mi gondja van néki házanépére halála után, ha az ő hónapjainak száma letelt?!
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Ki taníthatja Istent bölcseségre, hisz ő ítéli meg a magasságban levőket is!
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Ez meghal az ő teljes boldogságában, egészen megelégedetten és nyugodtan;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Fejőedényei tejjel vannak tele, csontjainak velője nedvességtől árad.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Amaz elkeseredett lélekkel hal meg, mert nem élhetett a jóval.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Együtt feküsznek a porban, és féreg lepi őket.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Ímé, jól tudom a ti gondolatitokat és a hamisságokat, a melyekkel méltatlankodtok ellenem;
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Mert ezt mondjátok: Hol van ama főembernek háza, hol van a gonoszok lakozásának sátora?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Avagy nem kérdeztétek-é meg azokat, a kik sokat utaznak és jeleiket nem ismeritek-é?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Bizony a veszedelemnek napján elrejtetik a gonosz, a haragnak napján kiszabadul.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Kicsoda veti szemére az ő útját, és a mit cselekedett, kicsoda fizet meg néki azért?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Még ha a sírba vitetik is ki, a sírdomb felett is él.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Édesek lesznek néki a sírnak hantjai, és maga után vonsz minden embert, a mint számtalanok mentek el előtte.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Hogyan vigasztalnátok hát engem hiábavalósággal? Feleselésetek igazságtalanság marad.
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
