Jób 13
1 Ímé, mindezeket látta az én szemem, hallotta az én fülem és megértette.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 A mint ti tudjátok, úgy tudom én is, és nem vagyok alábbvaló nálatok.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Azonban én a Mindenhatóval akarok szólani; Isten előtt kivánom védeni ügyemet.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Mert ti hazugságnak mesterei vagytok, és mindnyájan haszontalan orvosok.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Vajha legalább mélyen hallgatnátok, az még bölcseségtekre lenne.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Halljátok meg, kérlek, az én feddőzésemet, és figyeljetek az én számnak pörlekedéseire.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Az Isten kedvéért szóltok-é hamisságot, és ő érette szóltok-é csalárdságot?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Az ő személyére néztek-é, ha Isten mellett tusakodtok?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Jó lesz-é az, ha egészen kiismer benneteket, avagy megcsalhatjátok-é őt, a mint megcsalható az ember?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Keményen megbüntet, ha titkon vagytok is személyválogatók.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Az ő fensége nem rettent-é meg titeket, a tőle való félelem nem száll-é rátok?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 A ti emlékezéseitek hamuba írott példabeszédek, a ti menedékváraitok sárvárak.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Hallgassatok, ne bántsatok: hadd szóljak én, akármi essék is rajtam.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Miért szaggatnám fogaimmal testemet, és miért szorítanám markomba lelkemet?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Ímé, megöl engem! Nem reménylem; hiszen csak utaimat akarom védeni előtte!
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Sőt az lesz nékem segítségül, hogy képmutató nem juthat elébe.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Hallgassátok meg figyelmetesen az én beszédemet, vegyétek füleitekbe az én mondásomat.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Ímé, előterjesztem ügyemet, tudom, hogy nékem lesz igazam.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Ki az, a ki perelhetne velem? Ha most hallgatnom kellene, úgy kimulnék.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Csak kettőt ne cselekedj velem, szined elől akkor nem rejtőzöm el.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Vedd le rólam kezedet, és a te rettentésed ne rettentsen engem.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Azután szólíts és én felelek, avagy én szólok hozzád és te válaszolj.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Mennyi bűnöm és vétkem van nékem? Gonoszságomat és vétkemet add tudtomra!
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Mért rejted el arczodat, és tartasz engemet ellenségedül?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 A letépett falevelet rettegteted-é, és a száraz pozdorját üldözöd-é?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Hogy ily sok keserűséget szabtál reám, és az én ifjúságomnak vétkét örökölteted velem?!
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Hogy békóba teszed lábaimat, vigyázol minden én utamra, és vizsgálod lábomnak nyomait?
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Az pedig elsenyved, mint a redves fa, mint ruha, a melyet moly emészt.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
