1 Korintusi 2
1 Én is, mikor hozzátok mentem, atyámfiai, nem mentem, hogy nagy ékesszólással, avagy bölcseséggel hirdessem néktek az Isten bizonyságtételét.
Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю,
2 Mert nem végeztem, hogy egyébről tudjak ti köztetek, mint a Jézus Krisztusról, még pedig mint megfeszítettről.
адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіп’ятого.
3 És én erőtlenség, félelem és nagy rettegés közt jelentem meg ti köztetek.
Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні.
4 És az én beszédem és az én prédikálásom nem emberi bölcseségnek hitető beszédiben állott, hanem léleknek és erőnek megmutatásában:
Моє слово та моя проповідь не [полягали] в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили,
5 Hogy a ti hitetek ne emberek bölcseségén, hanem Istennek erején nyugodjék.
щоб ваша віра [ґрунтувалася] не на мудрості людей, а на силі Бога.
6 Bölcseséget pedig a tökéletesek között szólunk; ámde nem e világnak, sem e világ veszendő fejedelmeinek bölcseségét; (aiōn g165)
Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять. (aiōn g165)
7 Hanem Istennek titkon való bölcseségét szóljuk, azt az elrejtetett, melyet öröktől fogva elrendelt az Isten a mi dicsőségünkre; (aiōn g165)
Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками. (aiōn g165)
8 Melyet e világ fejedelmei közül senki sem ismert, mert ha megismerték volna, nem feszítették volna meg a dicsőség Urát: (aiōn g165)
І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. (aiōn g165)
9 Hanem, a mint meg van írva: A miket szem nem látott, fül nem hallott és embernek szíve meg se gondolt, a miket Isten készített az őt szeretőknek.
Але як написано: «Око не бачило, та вухо не чуло, і до серця людського не підіймалося те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
10 Nekünk azonban az Isten kijelentette az ő Lelke által: mert a Lélek mindeneket vizsgál, még az Istennek mélységeit is.
А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує, навіть Божі глибини.
11 Mert kicsoda tudja az emberek közül az ember dolgait, hanemha az embernek lelke, a mely ő benne van? Azonképen az Isten dolgait sem ismeri senki, hanemha az Istennek Lelke.
І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа.
12 Mi pedig nem e világnak lelkét vettük, hanem az Istenből való Lelket; hogy megismerjük azokat, a miket Isten ajándékozott nékünk.
Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом.
13 Ezeket prédikáljuk is, nem oly beszédekkel, melyekre emberi bölcseség tanít, hanem a melyekre a Szent Lélek tanít; lelkiekhez lelkieket szabván.
І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а [словами, ] вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним.
14 Érzéki ember pedig nem foghatja meg az Isten Lelkének dolgait: mert bolondságok néki; meg sem értheti, mivelhogy lelkiképen ítéltetnek meg.
А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може [цього] пізнати, адже про це можна судити лише духовно.
15 A lelki ember azonban mindent megítél, de ő senkitől sem ítéltetik meg.
Духовний судить усе, а його ніхто не судить.
16 Mert ki érte fel az Úrnak értelmét, hogy megoktathatná őt? Bennünk pedig Krisztus értelme van.
Адже «Хто пізнав задум Господа, щоб порадити Йому?» Ми ж маємо розум Христа.
