Énekek Éneke 1
1 Énekek éneke, Salamontól.
Соломонова Пісня над піснями.
2 Csókoljon engem szája csókjaival: mert bornál jobb a szerelmed.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 Illatnak jók az olajaid, kiöntött olaj a neved; azért szeretnek téged a leányzók.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Vonj engem, utánad hadd szaladjunk – termeibe bevitt engem a király – hadd ujjongjunk és örvendjünk benned, hadd emlegessük szerelmedet inkább a bornál: méltán szeretnek téged.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Fekete vagyok, de szép, ti Jeruzsálem leányai, mint Kédár sátrai, mint Salamon szőnyegei.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Ne nézzetek rám, hogy kissé fekete vagyok, hogy lesütött engem a nap! Anyám fiai megharagudtak reám, tettek engem őrzőjévé a szőlőknek: a magam szőlőjét nem őriztem.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Mondd meg nekem te, kit lelkem szeret, merre legeltetsz, merre heverésztetsz délben? Mert minek legyek, mint aki elburkolja magát, társaid nyájainál?
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Ha te ezt nem tudod, legszebbike az asszonyoknak, indulj el a juhok nyomdokain és legeltesd gödölyéidet a pásztorok hajlékainál.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 Paripámhoz Fáraó szekereinél mondlak hasonlónak, kedvesem!
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Bájosak az orczáid a füzérekben, nyakad a gyöngysorokban.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Aranyfüzéreket készítünk neked ezüst gombocskákkal.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Mialatt a király asztalkörében ült, az én nárdusom megadta illatát.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Myrrhacsokor az én barátom nekem, mely kebleim között piben;
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 cziprusfürt az én barátom nekem, Én-Gédi szőlőiben.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Íme, szép vagy te kedvesem, íme, szép vagy, szemeid galambok.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Íme, szép vagy te barátom, kedves is, nyoszolyánk is zöldelő;
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 házaink gerendái czédrusok, padozatunk cziprusok.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
