Zsoltárok 94
1 Megtorlásnak Istene, Örökkévaló, megtorlásnak Istene, jelenj meg!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Emelkedjél, birája a földnek, hárítsd vissza tettüket a gőgösökre.
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Meddig fognak a gonoszok, oh Orökkévaló, meddig fognak a gonoszok újjongani?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Bugyogtatnak, beszélnek daczosat, kérkednek mind a jogtalanságot cselekvők.
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Népedet, Örökkévaló, zúzzák, és birtokodat sanyargatják;
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 özvegyet és jövevényt ölnek és árvákat gyilkolnak.
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 S azt mondták Nem látja Jáh s nem ügyel rá Jákób Istene.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Ügyeljetek, ti oktalanok a nép közt, s ti balgák, mikor tértek észre?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Vajon a ki fület plántál, nem hall-e, avagy a ki szemet alkot, nem 1át-e?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Vajon a ki nemzeteket fenyít, nem büntet-e, ő, ki az embert tudásra tanítja?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Az Örökkévaló tudja az ember gondolatait, hogy hiábavalóság azok.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Boldog a férfi, kit megfenyítsz, Jáh, és tanodra taníted;
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 hogy nyugtot adj neki bajnak napjaitól, míg megásatik a gonosznak a verem.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Mert nem veti el népét az Örökkévaló, s birtokát nem hagyja el.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Mert igazsághoz tér vissza az ítélet, és utána mennek mind az egyenesszívüek.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Ki támad mellém a gonosztevők ellen, ki áll oda mellém a jogtalanságot cselekvők ellen?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Hogyha nem volna az Örökkévaló segítségül nekem, kevés híján sír csendjében lakott volna a lelkem.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Ha azt mondtam: megingott a lábam – szereteted, oh Örökkévaló támogat engem.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Mikor sok a tépelődés én bennem, a te vigasztalásaid vidámítják föl lelkemet.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Vajon társul-e veled a veszedelmek trónja, az a ki bajt alkot a törvény ellenére?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Összecsődülnek az igaznak lelke ellen, s az ártatlan vért kárhoztatják.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 De nekem az Örökkévaló mentsvárul lett, és Istenem menedékem sziklájává;
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 s visszahárította rájuk gazságukat s rosszaságukban megsemmisíti őket, megsemmisíti őket az Örökkévaló, a mi Istenünk.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
