Zsoltárok 90
1 Ima Mózestől, az Isten emberétől. Uram! Menedék voltál te nekünk nemzedékben meg nemzedékben.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Mielőtt hegyek születtek és létesítottél földet és világot és öröktől örökké te vagy Isten.
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Viaszatéríted a halandót szétporlásig és azt mondod: térjetek vissza, emberfiai!
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 Mert ezer esztendő a te szemeidben, akár a tegnapi nap, midőn elvonul s az őrszak az éjjelen.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Elsodortad őket, mintegy alvásban vannak: reggel mint a fű felsarjad,
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 reggel virul és felsarjad, estére elhervad és elszárad.
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 Mert elfogyatkoztunk haragod által, és heved által megrémültünk.
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Magad elé helyezted bűneinket, rejtelmeinket arczod világosságába.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 Mert mind a napjaink eltüntek felindulásod által, elfogyasztottuk éveinket, mint leheletet.
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 Éveink napjai – van azokban hetven esztendő s ha jó erőben, nyolczvan esztendő; és büszkeségük: fáradság és baj, mert sebesen elillan s mi tova rebbentünk.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Ki ismeri haragodnak hatalmát, s a mely olyan mint a félelmed, felindulásodat?
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 Napjainkat számlálni ekkép tudasd, hogy bölcs szívet nyerjünk.
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Fordulj felénk, Örökkévaló, – meddig még? – és könyörülj meg szolgáidon.
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Engedj jóllaknunk reggel szereteteddel, hadd ujjongjunk és örüljünk minden napjainkban.
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Örvendeztess minket, mint a hány napon át szenvedtettél, a hány éven át bajt láttunk.
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 Jelenjék meg szolgáidnak a te cselekvésed és a te díszed gyermekeiken.
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 S legyen az Úrnak a mi Istenünknek kelleme mi rajtunk, s kezeink munkáját szilárdítsd meg nálunk, a kezeink munkáját – szilárdítsd azt meg!
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
