Zsoltárok 88
1 Ének, zsoltár. Kórach fiaitól. A karmesternek, Máchalát szerint, éneklésre. Oktató dal az ezráchi Hémántól. Örökkévaló, segítségem Istene, nappal kiáltok, meg éjjel teelőtted;
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою.
2 jusson eléd imádságom, hajlítsd füledet fohászkodásomra.
Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого.
Бо душа моя наситилася стражданнями й життя моє наблизилося до царства смерті. (Sheol h7585)
4 Azokhoz számíttattam, kik a gödörbe szállnak, olyan lettem mint erő nélkül levő férfi
Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили.
5 a holtak között, odavetve, miként megölöttek, sírban fekvők, kikről nem emlékezel többé, hisz ők elszakíttattak kezedtől.
Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї.
6 Helyeztél engem a legal só gödörbe, sötétségbe, mélységbe.
Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні.
7 Haragod reám eresztette súlyát, és mind a hullámaiddal sújtottál. Széla.
Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. (Села)
8 Eltávolítottad ismerőseimet tőlem, utálattá tettél engem nekik, elzárva vagyok, nem juthatok ki.
Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти;
9 Szemem elepedt a nyomortól, hívtalak téged, Örökkévaló, mindennap, kiterjesztettem hozzád kezeimet.
очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні.
10 A holtaknak teszel-e csodát, avagy árnyak kelnek-e föl, magasztalnak-e téged? Széla.
Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе?
11 Elbeszélik-e a sírban szeretetedet, hűségedet az enyészetben?
Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі?
12 Ismerik-e a sötétségben csodádat, és igazságodat a feledés országában?
Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття?
13 Én pedig hozzád, oh Örökkévaló, fohászkodtam és reggel elédbe jut imádságom.
Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч.
14 Miért, oh Örökkévaló, veted el lelkemet, rejted el arczodat előlem?
Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене?
15 Szegény vagyok én és sínylődő ifjuságtól fogva, viselem ijedelmeidet, oda vagyok.
Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх.
16 Elvonulnak fölöttem föllobbanásaid, rettentéseid megsemmisítettek engem.
Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене.
17 Körülvettek mint a víz egész nap, közrefogtak engem egyaránt.
Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене.
18 Eltávolítottál tőlem barátot és társat, ismerőseim – csupa sötétség.
Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки [стали] моїми знайомими.
