Zsoltárok 78
1 Oktató dal. Ászáftól. Figyelj, népem, tanomra, hajtsátok fületek szájam beszédjeire!
Пісня навча́льна Асафова.
2 Hadd nyitom meg példázattal szájamat, bugyogtatok rejtvényeket a hajdankorból.
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Miket hallottunk és megtudtuk és őseink elbeszélték nekünk:
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 nem titkoljuk el fiaiktól, az utóbbi nemzedéknek elbeszélve az Örökkévaló dicséreteit, hatalmát s csodás tetteit, melyeket mívelt.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 Fölállított bizonyságot Jákóbban, tant helyezett el Izraélben, melyeket megparancsolt őseinknek, hogy azokat tudassák fiaikkal;
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 azért, hogy tudja az utóbbi nemzedék, a születendő fiak, keljenek föl és beszéljék el az ő fiaiknak:
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 hogy Istenbe vessék bizalmukat, s ne felejtsék el Isten cselekedeteit és parancsolatait óvják meg,
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 s ne legyenek mint őseik, makacskodó és engedetlen nemzedék, nemzedék, mely nem szilárdította szívét, s Istenhez nem volt hűséges a lelke.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Efraim fiai, fegyverkezett íjászok, megfordultak a harcznak napján.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 Nem őrizték Isten szövetségét és vonakodtak tana szerint járni;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 elfelejtették cselekményeit és csodatotteit, melyeket láttatott velük.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Őseik előtt tett csodát Egyiptom országában, Czóan mezején.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 Meghasította a tengert a átvonultatta őket, s megállította gátképpen a vizeket.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 Vezette őket felhővel nappal, s egész éjjel tűz fényével.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 Sziklákat hasított a pusztában, s itatta bőven mint mélységekből;
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 fakasztott folyó vizeket a szirtből, s aláeresztett folyamokként vizeket.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 De még tovább is vétkeztek ellene, engedetlenkedve a Legfelső iránt a sivatagban.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 Megkísértették Istent szivükben, eledelt kérvén vágyuknak.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Isten ellen beszéltek, mondták: Bír-e Isten asztalt teríteni a pusztában?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Lám, ráütött a sziklára és vizek folytak és patakok ömlöttek: kenyeret is bír-e adni, avagy húst készíthet-e népének?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Azért, meghallván az Örökkévaló, fölgerjedt, és tűz gyuladt ki Jákób ellen s harag is szállt föl Izraél ellen;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 mert nem hittek Istenben és nem bíztak segítségében.
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Megparancsolta tehát a felhőknek fölül és az ég ajtóit megnyitotta,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 hullatott rájuk mannát, hogy egyenek, égi gabonát adott nekik;
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 menybeliek kenyerét ette az ember, eleséget küldött nekik jóllakásra.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 Keleti szelet indított az égen és hajtotta erejével a déli szelet;
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 hullatott rájuk húst, mint a por, s mint a tengerek fövenye, szárnyas madarat;
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 leesni engedte tábora közepébe, az ő hajlékai körül.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 Ettek és jóllaktak nagyon és a mire vágyódtak, elhozta nekik.
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 El sem álltak vágyuktól, még szájukban volt ételük,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 és Isten haragja ellenük fölszállt, öldökölt kövéreik közt és Izraél ifjait legörnyesztette.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 Mindamellett még vétkeztek és nem hittek csodatetteiben;
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 így hiábavalóságban fogyatta el napjaikat és esztendeiket rémületben.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 Ha ölte őket, keresték őt és újra fölkeresték Istent,
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 megemlékeztek, hogy Isten a sziklájuk s a legfelső Isten a megváltójuk.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 És hitegették őt szájukkal, és nyelvükkel hazudtak neki;
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 de szivük nem volt szilárd iránta s nem voltak hűségesek szövetségében.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 De ő irgalmas, megbocsát bűnt és nem pusztít, sokszorta elfordítja haragját és nem ébreszti föl egész hevét.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 Megemlékezett, hogy bús ők; lehellet, mely elszáll és meg nem tér.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 Hányszor engedetlenkedtek iránta a pusztában, búsították a sivatagban!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Újra megkísértették Istent és Izraél szentjét felbőszítették,
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 nem emlékeztek meg kezéről, a napról, melyen kiváltotta őket a szorongatótól,
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 hogy Egyiptomban tette jeleit és csodáit Czóan mezején.
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 Vérré változtatta folyamaikat, hogy nem ihatták folyóvizeiket.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 Bocsátott rájuk gyülevész vadat és az emésztette őket, békát és az pusztította őket.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 A tücsöknek adta át termésüket és szerzeményüket a sáskának.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 Megölte jégesővel szőlőjüket, s vadfügefáikat jeges kővel.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 Átszolgáltatta a jégesőnek a barmukat és jószágukat a villámoknak.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 Bocsátotta rájuk föllobbant haragját: felindulást, haragvást és szorongatást, vészangyalok csapatját.
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 Ösvényt egyengetett haragjának, nem vonta meg a haláltól lelküket és éltüket kiszolgáltatta a dögvésznek;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 megvert minden elsőszülöttet Egyiptomban, erők zsengéjét Chám sátraiban.
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 Elindította népét mint a juhokat és vezérelte mint a nyájat a pusztában;
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 vezette őket bizton és nem rettegtek, ellenségeiket pedig elborította a tenger.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 Elvitte őket szent határába, a hegyhez, melyet jobbja szerzett.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 Kiűzött előlük nemzeteket, juttatta azokat kiosztott birtokul és lakoztatta sátraikban Izraél törzseit.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 De megkísértették és engedetlenkedtek Isten a Legfelső, iránt és bízonyságaít nem őrizték meg.
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 Eltértek és hűtelenkedtek, mint őseik, megfordultak, mint a csalfa íj.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 Bosszantották magaslataikkal és faragott képeikkel ingerelték.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 Hallotta Isten és fölháborodott és megvetette nagyon Izraélt.
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 Ott hagyta Síló hajlékát, a sátrat, ahol emberek közt lakozott.
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 Fogságra adta hatalmát, és dicsőségét szorongatónak a kezébe.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 Átszolgáltatta népét a kardnak és fölháborodott birtoka ellen.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 Ifjait tűz emésztette, hajadonai pedig nászéneket nem értek.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Papjai a kard által estek el, és özvegyei nem siratták.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Ekkor fölébredt mint alvó az Úr, mint vitéz, ki felujjong bortól;
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 s megverte szorongatóit, s meghátráltak; örök gyalázatot juttatott nekik.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 De megvetette József sátrát s Efraim törzsét nem választotta;
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 hanem kiválasztotta Jehúda törzsét, Czión hegyét, melyet megszeretett.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 És fölépítette, mint a magas eget, szentélyét, mint a földet, melyet örökre megalapított.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 S megválasztotta szolgáját Dávidot s elvette őt a juhok aklai mellől;
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 szoptatós juhok mögől hozta el őt, hogy legeltesse népét Jákóbot és Izraélt, az ő birtokát;
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 legeltette is őket szívének gáncstalansága szerint, s kezei értelmességével vezette őket.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
