Zsoltárok 77
1 a karmesternek. Jedútún számára. Ászáftól. Zsoltár. Hangommal az Istenhez hadd kiáltok, hangommal az Istenhez, és ő figyel reám.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Szorultságom napján az Urat kerestem; kezem éjjel kinyújtva van s nem dermed meg, vonakodott lelkem megvigasztalódni.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Istenre ha emlékezem, sóhajtanom kell; ha gondolkodom, elborul lelkem. Széla.
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Tartod szemem őrzőit, nyugtalankodom s nem beszélhetek.
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Elgondolom a hajdankor napjait, az ősidőknek éveit.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 Ha emlékezem éjjel hárfajátékomra, gondolkodnom kell szívemben és fürkész lelkem:
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 Örökre elvet-e az Úr és nem fog már többé kedvelni?
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Megszünt-e kegyelme mindenkorra, elfogyott-e az igéret nemzedékre meg nemzedékre?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Elfelejtett-e könyörülni Isten, avagy haragban elzárta-e irgalmát? Széla.
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Azt mondtam: az a szenvedésem, hogy megváltozott a legfelsőnek jobbja.
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Emlékezem Jáh cselekedeteire, midőn emlékezem hajdankori csodádról;
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 elmélkedem minden tettedről és cselekményeiden elgondolkodom.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Isten, szentségben van az utad; ki oly nagy isten, mint az Isten?
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 Te vagy az Isten, ki csodát mível, tudattad a népek közt erődet.
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Megváltottad karoddal népedet, Jákób és József fiait. Széla.
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Láttak téged a vizek, oh Isten, láttak a vizek, megremegtek, meg is reszkettek a mélységek.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Vizet ömlesztettek a felhők, dörejt hallattak a fellegek, nyilaid is szerte jártak;
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 hallik dörgésed a forgatagban, megvilágították villámok a világot, megreszketett és megrendült a föld.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Tengeren át volt utad és ösvényed nagy vizeken, és nyomdokaid nem voltak fölismerhetők.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Vezetted népedet, mint juhokat, Mózes és Áron által.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
