Zsoltárok 77
1 a karmesternek. Jedútún számára. Ászáftól. Zsoltár. Hangommal az Istenhez hadd kiáltok, hangommal az Istenhez, és ő figyel reám.
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Szorultságom napján az Urat kerestem; kezem éjjel kinyújtva van s nem dermed meg, vonakodott lelkem megvigasztalódni.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Istenre ha emlékezem, sóhajtanom kell; ha gondolkodom, elborul lelkem. Széla.
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Tartod szemem őrzőit, nyugtalankodom s nem beszélhetek.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Elgondolom a hajdankor napjait, az ősidőknek éveit.
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Ha emlékezem éjjel hárfajátékomra, gondolkodnom kell szívemben és fürkész lelkem:
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Örökre elvet-e az Úr és nem fog már többé kedvelni?
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Megszünt-e kegyelme mindenkorra, elfogyott-e az igéret nemzedékre meg nemzedékre?
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Elfelejtett-e könyörülni Isten, avagy haragban elzárta-e irgalmát? Széla.
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 Azt mondtam: az a szenvedésem, hogy megváltozott a legfelsőnek jobbja.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Emlékezem Jáh cselekedeteire, midőn emlékezem hajdankori csodádról;
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 elmélkedem minden tettedről és cselekményeiden elgondolkodom.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Isten, szentségben van az utad; ki oly nagy isten, mint az Isten?
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Te vagy az Isten, ki csodát mível, tudattad a népek közt erődet.
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Megváltottad karoddal népedet, Jákób és József fiait. Széla.
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Láttak téged a vizek, oh Isten, láttak a vizek, megremegtek, meg is reszkettek a mélységek.
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Vizet ömlesztettek a felhők, dörejt hallattak a fellegek, nyilaid is szerte jártak;
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 hallik dörgésed a forgatagban, megvilágították villámok a világot, megreszketett és megrendült a föld.
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Tengeren át volt utad és ösvényed nagy vizeken, és nyomdokaid nem voltak fölismerhetők.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Vezetted népedet, mint juhokat, Mózes és Áron által.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
