Zsoltárok 74
1 Oktató dal. Ászáftól. Miért vetettél el, Isten, mindenkorra, füstöl haragod legelőd juhai ellen?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Emlékezzél meg községedről, melyet szereztél hajdanában, örökséged törzséről, melyet megváltottál; Czión hegyéről, a melyen lakoztál!
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Emeld lépteidet az örök romok felé; mindenképen rombolt az ellenség a szentélyben.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Ordítottak szorongatóid gyülekezőhelyed belsejében, tették az ő jeleiket jelekké.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Úgy tünik föl, mint a ki fölfelé viszi a fák sűrűjébe a fejszéket;
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 s most faragványait egyaránt baltákkal és csákányokkal leütik.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Tűzbe borították szentélyedet, földig szentségtelenítotték meg neved hajlékát.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Mondták szivükben: Nyomjuk el egyaránt! Elégették Istennek mind a gyülekező helyeit az országban.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Jeleinket nem láttuk, nincs többé próféta és nálunk senki sincs, a ki tudná, meddig?
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Meddig, oh Isten, gyaláz a szorongató, káromolja az ellenség nevedet mindétig?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Mért vonod vissza kezedet s jobbodat? Húzd ki öledből, semmisíts!
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Hiszen Isten a királyom hajdantól fogva, ki segítséget mível a földön.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Te szétmorzsoltad erőddel a tengert, összetörted a szörnyetegek fejeit a vize-ken;
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 te szétzúztad a leviátán fejeit, adod eledelül a pusztalakók népének;
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 te hasítottál forrást és patakot, te kiszárítottál tartós folyamokat.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Tied a nappal, tied az éjjel is, te készítottél világítót és napot;
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 te megállapítottad mind a föld határait, nyár és tél, te alkottad őket.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Emlékezzél meg erről: ellenség gyalázta az Örökkévalót és aljas nép káromolta nevedet.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Ne add a vadnak gerliczéd lelkét, szegényeid életét ne felejtsd el mindenkorra.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Tekints a szövetségre; mert megteltek az ország sötét helyei erőszak tanyáival.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Ne térjen vissza megszégyenülten az elnyomott, szegény és szűkölködő dicsérjék nevedet!
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Kelj föl, Ieten, vidd ügyedet, emlékezzél gyalázásodról az aljas részéről egész nap.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Ne felejtsd el szorongatóid hangját, támadóid zajongását, mely folyton felszáll!
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
