Zsoltárok 66
1 A karmesternek. Ének. Zsoltár. Riadozzatok Istennek mind a földön levők;
Для дириґента хору. Пісня. Псалом.
2 zengjétek neve tiszteletét, adjatok tiszteletet, dicsérő dalával,
виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!
3 mondjátok Istennek: Mi félelmetes a te műved, nagy erőd miatt hízelegnek neked ellenségeid.
Скажіть Богу: „Які Твої вчинки грізні́! Через силу велику Твою — Твої вороги піддаду́ться Тобі,
4 Mind a földön levők leborúlnak előtted és zengenek neked, zengik nevedet. Széla.
вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє!“Се́ла.
5 Jertek és lássátok az Isten cselekvéseit, tettben félelmetes ő az ember fiai fölött.
Ідіть і погляньте на Божі діла́, — Він грізни́й у діла́х проти лю́дських сині́в!
6 Szárazra változtatta a tengert, a folyamon lábbal keltek át; ott örülhetünk benne.
Він на суході́л змінив море, — й перехо́дили рі́чку ногою, — там раділи ми в Ньому!
7 Hatalmában örökké uralkodik, szemei kémlelik a nemzeteket: a pártütők ne emelkedjenek föl. Széla.
Він царю́є навіки Своєю могу́тністю, очі Його між наро́дами зо́рять, — нехай не несуться відсту́пники! (Се́ла)
8 Áldjátok, népek, Istenünket és hallassátok dicséretének hangját:
Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголо́шуйте,
9 a ki életet engedett lelkünknek és tántorodásnak nem adta át lábunkat.
що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткну́тись,
10 Mert megvizsgáltál minket, Isten, megolvasztottál, a mint ezüstöt olvasztanak.
бо Ти, Боже, нас випробо́вував, Ти нас перетопи́в, як срібло́ перето́плюється.
11 Hálóba juttattál minket, szorítót tettél derekunkra;
Ти нас до в'язни́ці впровадив, Ти пута поклав нам на сте́гна,
12 nyargalni engedtél embert fejünkön, tűzbe meg vízbe kerültünk, de kijuttattál minket bőségre.
Ти їздити дав був люди́ні по го́ловах наших, ми ввійшли до огню́ й до води, — але на широкі місця Ти нас вивів!
13 Bemegyek majd házadba égő áldozatokkal, megfizetem neked fogadalmaimat;
Увійду́ я до дому Твого́ з цілопа́леннями, обі́ти свої Тобі ви́плачу ті,
14 a melyekre ajkaím megnyíltak és kimondta azájam szorultomban.
що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісно́ті моїй!
15 Égő áldozatokul kövér barmokat hozok neked, kosoknak füstölő áldozatával, elkészítek tulkokat bakokkal. Széla.
Цілопа́лення ситих тельці́в піднесу́ Тобі з димом кади́льним бара́нячим, приготу́ю биків із козла́ми. (Се́ла)
16 Jertek, halljátok, hadd beszélem el, ti istenfélők mind, a mit tett lelkemnek.
Ідіть, і послухайте, всі богобі́йні, а я розкажу́, що́ Він учинив для моєї душі:
17 Hozzája kiáltottam föl szájammal, hogy magasztaltassék nyelvemen.
До Нього я кли́кав уста́ми своїми, і хва́ли Йому — під моїм язико́м!
18 Jogtalanságot ha láttam szívemben, ne hallja meg az Úr!
Коли б беззако́ння я бачив у серці своїм, то Госпо́дь не почув би мене,
19 Ámde meghallotta az Isten, figyelt imádságom hangjára.
але́ Бог почув, — і вислухав голос моєї молитви!
20 Áldva legyen az Isten, a ki nem távolította el imádságomat, sem az ő kegyelmét tőlem.
Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого́ милосердя від мене!
