Zsoltárok 63

1 Zsoltár Dávidtól. Midőn Jehúda pusztájában volt. Isten, én Istenem vagy, kereslek; szomjuhozik reád lelkem, eped utánad testem, száraz és bágyadt földön, víz nélkül.

Псалом Давидів, коли він був у пустелі Юдейській. Боже, Ти – мій Бог, Тебе я пристрасно шукаю. Душа моя спрагла Тебе, тіло моє тужить за Тобою у землі висохлій і виснаженій, де немає води.

2 Így szemléltelek a szentélyben, látván erődet és dicsőségedet.

Так я споглядав Тебе у святилищі, щоб побачити могутність Твою і славу.

3 Mert jobb a szereteted az életnél; ajkaim dicsérnek téged.

Бо милість Твоя краща від [самого] життя, [тому] вуста мої хвалитимуть Тебе.

4 Így áldalak életemben, nevedben emelem föl kezeimet.

Я благословлятиму Тебе, поки житиму, в ім’я Твоє піднесу мої руки.

5 Mintegy zsírral és zsiradékkal lakik jól a lelkem, és ujjongó ajkakkal dicsér szájam.

Неначе лоєм і олією, насичується душа моя, і вуста мої радісно прославляють Тебе,

6 Ha reád emlékezem ágyamon, őrszakonként elmélkedem rólad.

коли я згадую Тебе на моєму ложі, у нічні години роздумую про Тебе.

7 Mert segítség voltál nekem, és szárnyaid árnyekában ujjongok.

Бо Ти був мені допомогою, і в тіні Твоїх крил я радітиму.

8 Ragaszkodott hozzád a lelkem, engem tartott a te jobbod.

Прилинула до Тебе душа моя, правиця ж Твоя підтримує мене.

9 Azok pedig veszedelemre keresik lelkemet, majd bejutnak a föld mélységeibe.

А ті, хто прагне загибелі для душі моєї, нехай зійдуть у глибини землі.

10 A kard hatalmába hányják, rókák osztályrésze lesznek.

Нехай віддані мечу, вони стануть здобиччю лисиць.

11 A király pedig örvendezni fog Istenben; dicsekszik mindaz, ki esküszik rá, mert bezárul a hazugságot beszélők szája.

Цар же нехай радіє Богом, нехай прославляють Його всі, хто Ним присягає, та замовкнуть вуста тих, хто промовляє неправду.