Zsoltárok 59
1 A karmesternek. Ne ronts szerint. Dávidtól dal. Mikor Sául oda küldött és őrizték a házát, hogy megöljék. Ments meg engem ellenségeimtől, Istenem, támadóimtól ótalmazz engem!
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Ments meg a jogtalanságot cselekvőktől, és a vérontás embereitől segíts meg!
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Mert íme lestek lelkemre, összesereglenek ellenem erősek; se bűntettem, se vétkem nincsen, oh Örökkévaló!
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 Bűnöm nélkül sürögnek és készülődnek; serkenj elibém és lásd!
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 És te, oh Örökkévaló, Isten, seregek ura, Izraél Istene, ébredj, megbüntetni mind a nemzeteket, ne kegyelmezz mind a jogtalan hűtelenkedőknek! Széla.
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 Estére visszatérnek, mordúlnak, mint az eb, s körüljárják a várost.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Íme, szót bugyogtatnak szájukkal, kardok az ajkaikon, mert ki hallja!
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 Te pedig, Örökkévaló, nevetsz, rajtuk, gúnyolódol mind a nemzeteken.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 Erőm! Te rád hadd várok, mert Isten a mentsváram.
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Szeretetem Istene elémbe jön, Isten néznem engedi meglesőimet.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Ne öld meg őket, nehogy elfelejtse népem, bujdostasd őket hatalmaddal, és döntsd le őket, oh paizsunk, Uram.
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 Szájuk vétke, ajkuk szava által fogassanak meg gőgjükben, az esküdözés miatt és hazudozás miatt, melyeket mondogatnak.
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 Semmísítsd meg hévvel, semmisítsd, hogy ne legyenek; és megtudják, hogy Isten uralkodik Jákóbon a föld végeig. Széla.
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 S visszatérnek estére, mordúlnak mint az eb, s hörüljárják a vá. rost.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 Ők bujdosnak eledel után, ha nem laknak jól, úgy kell meghálniok.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 Én pedig énekelem erődet, és újjongok reggelre szereteteden; mert mentsvárul voltál nekem s menedékem, a mely napon megszorultam.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 Erőm, rólad hadd zengek mert Isten az én mentsváram, szeretetem Istene.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
