Zsoltárok 50
1 Zsoltár Ászáftól. Isten, az Isten, az Örökkévaló beszélt, hívta a földet, napkeltétől napnyugtáig.
Псалом Асафів.
2 Cziónból, a tökéletes szépségűböl feltündöklött az Isten –
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 jöjjön Istenünk és ne hallgasson – tűz emészt előtte és körülötte viharzik nagyon.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Szólítja az eget felülről és a földet, hogy itélje népét.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Gyűjtsétek elém a jámboraimat, kik áldozat mellett kötik meg szövetségemet
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 És hirdetik az egek az ő igazságát, hogy Isten itélni készül. Széla.
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Halljad népem, hadd beszéljek, Izraél, hadd intselek téged; Isten, a te Istened vagyok.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Nem vágóáldozataid miatt dorgállak, hisz égőáldozataid mindég előttem vannak;
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 nem fogadok el házadból tulkot, aklaidból bakokat.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Mert enyém minden vadja az erdőnek, a barmok hegyek ezrein;
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 ismerem a hegyek madarát mind, s mi a mezőn sürög, velem van.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Ha éhezném, nem mondanám neked, mert enyém a világ és teljessége.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Eszem-e én a bikák husát s a bakok vérét iszom-e?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Áldozz Istennek hálaáldozatot, és fizesd meg a legfelsőnek fogadásaidat;
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 és szólíts engem a szorongatá. s napján, kiragadlak s te majd tisztelsz engem.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 A gonosznak pedig mondja az Isten: Mit reeked elbeszélned törvényeimet, s miért veszed szájadra szövetségemet?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Holott te gyűlölöd az oktatást s magad mögé dobtad szavaimat.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Ha tolvajt láttál, czimboráltál vele és házasságtörőkkel van osztályrészed.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Szájadat neki eresztetted rosszra, s nyelvedet csalárdsághoz tapasztod.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Ülsz, testvéred ellen beszélsz, anyád fiára mocskot vetsz.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Ezeket tetted, és hallgattam, azt képzelted, olyan vagyok mint te; hadd dorgállak meg, hadd sorolom föl szemeid előtt.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Értsétek hát ezt meg, ti Istenfelejtők, nehogy szaggassak s nincs, a ki mentene.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 A ki hálaáldozatot áldoz, tisztel engemet, s a ki az útra ügyel, azzal láttatom Isten üdvösségét!
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
