Zsoltárok 38
1 Zsoltár Dávidtól. Emlékeztetésül. Őrökkévaló, ne a te haragodban büntess engem, és ne hevedben fenyíts engem!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Mert nyílaid belém sülyedtek és reám sülyedt a kezed.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Nincs épség húsomban haragvásod miatt, nincs egészség csontjaimban vétkem miatt.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Mert bűneim túlhaladtak fejemen, nehéz teherhént nagyon is nehezek nekem.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Megbűzhödtek, senyvedtek sebeim oktalanságom miatt.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Lehorgadtam. meggörnyedtem felette nagyon, egész nap elbúsultan jártam.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Mert ágyékaim telve vannak üszöggel és nincsen épség húsomban.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Megdermedtem és megtörődtem felette nagyon, ordítottam szívem sohajtásától.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Uram, előtted minden hivánságom, és nyögésem nincs elrejtve előled.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Szívem hánytorog, elhagyott erőm, szemeim világossága – az sincs meg nálam.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Barátaim és társaim csapásommal szemben félre állanak, és a hozzám közel levők messzünnen álltak meg.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Tőrt vetettek, kik életemre törnek, és a kik bajomat keresik, veszedelmeket beszélnek, és csalásokat szólnak egész nap.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 De én akár a süket nem hallok és akár a néma, a ki nem nyitja föl száját.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Olyan lettem mint férfi, a ki nem hall, s a kinek szájában nincsenek ellenvetések.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Mert reád, Örökkévaló, várakoztam, te felelsz majd Uram, Istenem.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Mert azt mondtam: csak ne örüljenek rajtam, midőn lábam megtántorodott, fenhéjáztak ellenem.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Mert én bukásra vagyok elkészülve, és fájdalmam mindég előttem van.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Mert jelentem bűnömet, aggódom vétkem miatt.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 De ellenségeim életben vannak, hatalmasak, és sokan vannak, kik engem hazugul gyűlölnek:
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 s a kik rosszal fizetnek jóért, megvádolnak azért, hogy jóra törekedtem.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Ne hagyj el, Örökkévaló; Istenem, ne légy távol tőlem.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Siess segítségemre, Uram, segedelmem!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
