Zsoltárok 30
1 Zsoltár. Ének a ház fölavatásakor. Dávidtól. Magasztallak, Örökkévaló, hogy kihúztál engem és nem örvendeztetted rajtam ellenségeimet.
Псалом. Пісня Давидова на посвячення дому. Величатиму Тебе, Господи, бо Ти витягнув мене [із безодні] й не дав ворогам моїм порадіти над моїм [падінням].
2 Örökkévaló, én Istenem, fohászkodtam hozzád és te meggyógyítottál.
Господи, Боже мій, я волав до Тебе, і Ти зцілив мене.
3 Örökkévaló, fölhoztad az alvilágból lelkemet, fölélesztettél a gödörbe szállók közül. (Sheol h7585)
Господи, Ти вивів мою душу із царства мертвих, зберіг моє життя, щоб я не зійшов у провалля. (Sheol h7585)
4 Zengjetek az Örökkévalónak, ti jámborai, és hálát mondjatok szent nevének.
Співайте Господеві, вірні Йому, славте пам’ять Його святині.
5 Mert pillanatnyi a haragja, életnyi a kegyelme; estve meghál a sírás, s reggelre – újjongás.
Адже гнів Його триває лише мить, тоді як прихильність Його – на [все] життя. Звечора й усю ніч може тривати плач, але на ранок – вигуки радості.
6 Én pedig mondtam, jólétemben: nem tántorodom meg soha.
У добробуті [перебуваючи], сказав я: «Не захитаюся повіки».
7 Örökkévaló, kegyelmedben állítottál erős hegyre; elrejtetted arczodat, rémültté lettem.
Господи, через Твою прихильність [до мене] Ти зробив гору мою [непохитною] твердинею. Та як тільки сховав Ти Своє обличчя, я збентежився.
8 Hozzád, Örökkévaló, kiáltok föl, és az Úrhoz könyörgök:
До Тебе, Господи, я кличу, і Володаря мого благаю.
9 Mi haszon van véremben, verembe szálltamban? Por magasztal-e téged, hirdeti-e hűségedet?
Яка користь від того, що кров моя [проллється], що зійду я до ями погибелі? Хіба славитиме Тебе порох [мерця]? Чи звіщатиме він Твою істину?
10 Halljad, Örökkévaló, és kegyelmezz nekem; Örökkévaló, légy segítő nekem.
Почуй, Господи, і помилуй мене! Господи, будь мені помічником!
11 Fordítottad gyászolásomat körtánczra nekem; feloldoztad zsákomat és felöveztél örömmel.
Ти ридання моє перетворив на [веселий] хоровод, зняв із мене лахміття й підперезав мене радістю,
12 Azért hogy zengjen neked a lelkem, s ne hallgasson el: Örökkévaló, én Istenem, örökké magasztallak.
щоб слава Тобі звучала й не змовкала. Господи, Боже мій, повіки славитиму Тебе!
