Zsoltárok 22
1 A karmesternek. A Hajnal szarvasünője azerint. Zsoltár Dávidtól. Istenem, Istenem, miért hagytál el engem, távol vannak segítségemtől kiáltásom szavai?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Istenem, nappal hívlak és nem felelsz, s éjjel, és nincs számomra csillapulás.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Pedig te szent v agy. lakozol Izraél dicsérő dalai közt;
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 te benned bíztak őseink, bíztak és te kiszabadítottad őket.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Hozzád kiáltottak és megmenekültek, benned bíztak és nem szégyenültek meg.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 De én féreg vagyok és nem férfi, emberek esúfja a népnek megvetettje.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Mind a kik 1átnak, gúnyolódtak rajtam, félrehúzzák az ajkat, fejet ráznak.
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Hárítsd az Örökkévalóra! Majd megszabadítja őt, megmenti, mert kedveli őt.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Igen is, te vagy az, a ki anyaméhből kivontál, biztatóm anyámnak emlőin;
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 te reád vettettem születéstől fogva, anyám méhétől fogva Istenem vagy.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Ne légy távol tőlem, mert közel a szorongatás, mert nincs, a ki segít.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Környékeztek engem tulkok, sokan, Básán bikái hekerítottek engem;
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 fölnyitották reám szájuhat, akár széttépő és ordító oroszlán.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Mint a. víz, öntettem ki, szétváltak mind a csontjaim; olyan lett szívem, mint a viasz, elolvadt belsőmben.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Kiszáradt mint cserép az erőm, nyelvem oda tapasztva szájkapcsaimhoz: halál porába fektetsz engemet.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Mert környékeztek engem ebek, gonosztevők hordája körülfogott engem, mint oroszlán, kezeimen és lábaimon;
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 megazámlálhatom mind a csontjaimat: ők tekintenek, néznek reám.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Szétosztják maguk közt ruháimat, és öltözetemre sorsot vetnek.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Te pedig, Örökkévaló, ne légy távol, én erősségem, segítségemre siess!
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Mentsd meg a kardtól lelkemet, ebnek hatalmától magános lelkemet.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Segíts meg engem oroszlán szájából és rémek szarvaitól – vajha meghallgatnál!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Hadd beszéljem el nevedet testvéreimnek, gyülekezet közepette dicsérlek téged.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Istenfélők ti, dícsérjétek őt, Jákób egész magzatja, tiszteljétek őt és remegjetek tőle, Izraél egész magzatja!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Mert nem vetette meg és nem utálta meg a nyomorúnak nyomorát és nem rejtette el arczát előle, és mikor fohászhodott hozzá, hallgatott rá.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Tőled való dicsérő dalom nagy gyülekezetben, fogadásaímat megfizetem azok előtt, kik őt félik.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Egyenek az alázatosak és lakjanak jól, dicsérjék az Örökkévalót, kik őt keresik éledjen fel szívetek mindétig!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Megemlékeznek róla és megtérnek az Örökkévalóhoz mind a föld szélei, és leborulnak előtted mind a nemzetek családjai.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Mert az Örökkévalóé a. királyság, s ő uralkodik a nemzeteken.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Ettek és leborúltak mind a föld kövérjei; előtte letérdelnek mind a porba sülyedők, és a ki lelkét nem tartotta fönn.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Ivadék fogja őt szolgální, elbeszélnek majd az Lrról a nemzedékneh;
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 jönnek majd és hirdetik igazságát a születendő népnek, hogy ő cselekedte!
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
