Zsoltárok 18
1 A karmesternek. Az Örökkévaló szolgájától, Dávidtól; a ki elmondta az Örökkévalónak ez ének szavait, a mely napon megmentette őt az Örökkévaló mind az ellenségei kezéből és Sául kezéből. Mondta: Szeretlek, Örökkévaló, én erőm!
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Az Örökkévaló szírtem és váram és megszabadítóm, Istenem, sziklám, kiben menedékem van, paizsom, üdvöm szarúja, mentsváram!
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 A dicséretest szólítom, az Örökkévalót, és elleneimtől megsegíttetem.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Körülfogtak halálnak kötelei, vésznek árjai ijesztettek;
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 Szorultságomban szólítom az Örökkévalót és Istenemhez fohászkodom; hallja templomából szavamat, fohászom eléje jut, füleibe.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Ingott, rengett a föld, a hegyek alapjai megreszkettek, meginogtak, mert haragra lobbant.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Füst szállott fel orrából és tűz emésztett a szájából, parázs izzott belőle.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 meghajtotta az eget és leszállt, s ködhomály lábai alatt.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Kérubra űlt és repült; suhant a szélnek szárnyain.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Sötétséget tett rejtekévé, maga körül sátoráúl, vizek sötétjét, fellegek sűrűjét.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 A fénytől őelőtte elvonúltak felhői – jégeső és tűzparazsak.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 Égben dörgött az Örökkévaló, s a legfelsőbb adja hangját – jégesőt és tűzparazsat.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 Küldte nyilait és szétszórta őket, villámokat lőtt és megzavarta őket.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Meglátszottak a vizeknek medrei, feltárúltak a vi1ág alapjai, dorgálásodtól, oh Örökkévaló, orrod fuvallatának leheletétől.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Lenyúl a magasból, megfog engem, kihúz engem nagy vizekből.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Megment hatalmas ellenemtől, és gyűlölőimtől, mert erősbek nálam.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Elém törtek balsorsom napján, de az Örökkévaló támaszom volt.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 Kivezetett engem tágas térre, kiragadott, mert kedvelt engem.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Cselekszik velem az Örökkévaló igazságom szerint, kezeim tisztasága szerint viszonoz nekem.
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Mert megőriztem az Örökkévaló útjait és nem tértem el gonoszúl Istenemtől;
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 mert ítéletei mind előttem vannak, és törvényeit nem távolítom el magamtól.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Gáncstalan voltam ő vele: őrizkedtem bűnömtől.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 S viszonzott nekem az Örökkévaló igazságom szerint, kezeim tisztasága szerint szemei előtt.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Kegyessel kegyesen bánsz, gáncstalan férfiúval gáncstalanúl;
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 megtisztúlttal tisztán bánsz, fonákkal ferdén.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Mert te a szegény népet megsegíted és a büszke szemeket leslázod.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Mert te világíttatod mécsesemet, az Örökkévaló, én Istenem fénynyé teszi sötétségemet.
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Mert veled rohanok meg csapatot, s Istenemmel ugrok fel falra.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Az Isten – gáncstalan az útja, az Örökkévaló szava salaktalan, paizsa ő mind a benne menedéket keresőknek.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Mert ki Isten az Örökkévalón kívűl, és ki a szikla Istenünkön kívűl.
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Az Isten az, ki felövez engem erővel, és gáncstalanná tette útamat.
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Olyanná teszi lábaimat, mint az őzök, állnom enged magaslataimon.
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Karczra tanítja kezeimet, hogy érczíjjat ragadjanak karjaim.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Adtad nekem üdvödnek paizsát, jobbod támaszt engem, és nagygyá tesz a nyájasságod.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Kitágítod léptemet én alattam, hogy meg ne tántorodjanak a bokáim.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Üldözöm ellenségeimet és útolérem, vissza se térek, míg el nem pusztítottam őket.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Szétzúzom őket, hogy föl sem kelhetnek, elhullanak lábaim alatt.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Felöveztél erővel a karczra, legörnyeszted támadóimat alattam.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Ellenségeimet háttal fordítottad felém, gyűlölőimet, hogy megsemmítsem.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Fohászkodnak, de nincs segítő, az Örökkévalóhoz, de nem hallgatta meg őket.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Szétmorzsolom őket, mint port szél előtt, mint utczák sarát, kiürítem őket.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Megszabadítottál népnek küzdelmeitől, teszel engem nemzetek fejévé, nem-ismertem nép szolgál engem.
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Fülhallásra engednek nekem, külföldnek fiai hízelegnek nekem.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Külföldnek fiai ellankadnak, remegve jönnek zárt helyeikből.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Él az Örökkévaló, áldva legyen a sziklám, magasztaltassék üdvöm Istene;
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 az Isten, ki nékem megtorlást enged és népeket alám hódoltat,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 megszabadít ellenségeimtől, támadóim közül is fölemelsz, erőszaknak emberétől megmentesz.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Azért magasztallak a nemzetek közt, oh Örökkévaló, és nevednek hadd dallok;
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 ki nagygyá teszi királyának segítségét és kegyet mível fölkentjével, Dáviddal és magzatjával örökké.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
