Zsoltárok 132
1 Zarándoklás éneke. Emlékezzél meg, Örökkévaló, Dávid számára mind az ő sanyargásáról.
Пісня проча́н.
2 Aki megesküdött az Örökkévalónak; fogadást tett Jákób hatalmasának:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 nem megyek be házam sátrába, nem szállok föl ágyam nyoszolyájára,
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 nem engedek álmot szemeimnek, szempilláimnak szendergést,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 mígnem találok helyet az Örökkévalónak; lakást Jákób hatalmasának.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Íme, hallottuk Efrátban, találtuk az erdő mezejében.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Hadd menjünk be lakásába, boruljunk le lábai zsámolyához!
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Kelj föl, Örökkévaló, nyugvóhelyedre, te és hatalmad ládája.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Papjaid öltözzenek igazságba és jámboraid ujjongjanak!
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Dávid szolgád miatt ne utasítsd vissza fölkentednek arczát.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Megesküdött az Örökkévaló Dávidnak igazában, a mitől el nem tér: Tested gyümölcséből valót helyezek a te trónodra;
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 ha fiaid megőrzik szövetségemet s bizonyságomat, melyre őket tanítom, fiaik is mindenkorig üljenek a te trónodon!
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Mert kiválasztotta az Örökkévaló Cziónt, megkívánta azt magának lakóhelyül:
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 ez nyugvóhelyem mindenkorra, itt fogok lakni, mert megkivántam azt.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Eleségét áldva áldom, szűkölködőit jóllakatom kenyérrel,
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 papjait meg üdvbe öltöztetem, és jámborai ujjongva ujjonganak.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Ott sarjasztok szarvat Dávidnak, elrendezek mécsest fölkentemnek.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Ellenségeit szégyenbe öltöztetem, rajta pedig tündöklik koszorúja.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
