Zsoltárok 129

1 Zarándoklás éneke. Sokat szorongattak engem ifjúkorom óta – mondja csak Izraél –

Пісня проча́н.

2 sokat szorongattak engem ifjúkorom óta, még sem bírtak velem!

Багато гноби́ли мене від юна́цтва мого́, та мене не поду́жали!

3 Hátamon szántottak a szántók, hosszúra húzták barázdájukat.

Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

4 Az Örökkévaló igazságos: szétvágta a gonoszok kötelét.

та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

5 Szégyent valljanak és hátráljanak meg mind a Czión gyűlölői;

Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

6 legyenek mint a háztetők fűve, mely mielőtt kitépik, elszáradt;

Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

7 melylyel nem töltötte meg markát az arató, sem ölét a kévekötő,

що нею жмені своєї жнець не напо́внить, ані обере́мка свого в'яза́льник,

8 s nem mondták az arra menők: az Örökkévaló áldása reátok! Áldunk titeket az Örökkévaló nevében!

і не скаже прохо́жий до них: „Благослове́ння Господнє на вас, благословля́ємо вас Ім'я́м Господа!“